Частина щоденника VIII. Світ змінюється — я ні

~2 роки після першого оберту Перестав рахувати дні точно. Між подіями що варті запису проходить забагато часу. Буду позначати роками від першого оберту.

Метелики з великими крилами вже звичне явище над лісом. Перший раз зупинився і дивився годину. Тепер просто помічаю і йду далі. Дивно як швидко незвичайне стає звичним.

~5 років Знайшов павука на стіні домівки — розміром з долоню. Ми дивились один на одного довго. Потім він пішов своєю дорогою я своєю.

Зробив малюнок на камені — перший за дуже довгий час. Форма тіла довгі рівні лапи плями на спині.

Корисна звичка — малювати те що не можу описати словами.

~12 років Зробив нову сокиру.

Стара ще тримається але лезо почало кришитись по краях — обсидіан не вічний під постійним навантаженням. Знайшов новий скол на схилі — більший і рівніший за попередній. Витратив кілька тижнів на обробку.

Нова сокира важча і з довшим держаком. Рубає дерево майже вдвічі швидше.

Також зробив новий стіл — четвертий за весь час на плато. Цей найстабільніший бо нарешті знайшов спосіб закріпити опори в щілинах каменю за допомогою дрібного каміння що забиваю навколо як клини.

~20 років Спустився до лісу і провів там кілька місяців.

Ліс змінився — між гігантськими деревами і хвощами з'явився третій нижній шар рослин що ростуть майже без світла. Вологість така що одяг намокає за кілька хвилин просто від повітря.

Комахи скрізь. Жуки розміром з кулак повзають по стовбурах. Щось схоже на бабку але набагато більше ширяє між деревами і полює на менших.

Сидів тихо і спостерігав годинами. Записав кілька нових видів.

~35 років Бабка.

Сіла на виступ скелі поруч поки я сидів нерухомо.

Розмах крил — близько півметра. Тіло довге рівне з металевим відблиском на сонці. Очі займають майже всю голову.

Вона чистила крила передніми лапами методично і без поспіху. Потім злетіла різко і безшумно — за секунду зникла.

Записав на цілому камені тільки для неї.

~60 років Зробив нову завісу на вхід — вже четверта за час на плато. Цього разу використав товстіші стебла і сплів їх щільніше. Також розширив домівку — прибудував з боку невелику нішу для запасів з каменю. Тепер комор прямо поруч з входом а не в западині на іншому боці плато.

Зручніше взимку коли вітер на плато стає різкішим.

Також зробив новий одяг — старий зносився до непридатності. Цього разу взяв більше матеріалу і зробив щось з рукавами — перша спроба. Вийшло незграбно але тепліше ніж без рукавів.

~100 років Сто років на плато.

Оглянув домівку — вона вже не схожа на той простий кут між двома виступами що я знайшов. Три прибудовані ніші для зберігання. Шість полиць архіву. Новий дах що перебудовував двічі. Підлога повністю вкрита плоским камінням — рівна і суха.

Спустився до лісу і посидів біля річки де живуть чотириногі.

Їх більше ніж сто років тому. Помітно більше. І вони інші — не кардинально але якщо дивитись уважно і пам'ятати як виглядали раніше — різниця є. Тіло трохи вище над землею. Рухи впевненіші.

Записав порівняння з найстарішими описами в архіві.

~250 років Знайшов у лісі місце де дерево впало і відкрило просвіт у кронах.

У цьому просвіті зібрались десятки великих комах різних видів. Вони кружляли і полювали одна на одну в стовпі світла з такою інтенсивністю що повітря гуділо.

Сидів на краю і дивився годинами.

Окремий маленький всесвіт. Народжувався і гинув прямо перед очима.

~400 років Перебудував дах повністю вчетверте.

Колоди що використовував для основи почали гнити зсередини — зовні ще тримались але всередині м'які. Знайшов це випадково коли одна просіла під вагою каменю зверху.

Цього разу взяв дерево з твердішою деревиною — росте на схилі вище за звичайні. Важче рубати і тягти але варте того. Також змінив кут нахилу даху — тепер крутіший і вода стікає швидше.

Поки перебудовував — жив під тимчасовим навісом з гілок. Три тижні. Нагадало перші роки після заселення першої печери.

Не сумував за тими роками. Але згадав.

~600 років Нові чотириногі.

Не ті що біля річки — інші. Більші. Швидші. З іншою поставою — тіло вище над землею лапи довші і пряміші. Вони бігають між деревами і я вперше не можу одразу наздогнати поглядом.

Записав порівняння зі старими видами в архіві. Різниця очевидна.

Еволюція не зупиняється ні на мить.

~800 років Зробив нову мотузку — довшу і міцнішу за всі попередні. Сплів з кількох видів волокон разом — кожне слабке окремо але разом тримають добре. Перевірив підвісивши на ній кілька важких каменів. Витримала.

Також зробив новий спис — довший за попередній з кращим кріпленням обсидіанового вістря. Старий тримався волокнами що з роками розсихались і потребували постійного оновлення. Цей — за допомогою того ж методу з клинами що використовую для столу. Міцніше.

Побут на плато давно відточений до автоматизму. Я вже не думаю про те що роблю — просто роблю.

~1 000 років Тисяча років на плато.

Сидів увечері на краю і дивився на ліс що темнів внизу.

Гігантські бабки літають над кронами в останньому світлі. Десь внизу чотириногі йдуть до річки. Вітер рівний і тихий.

Я дістав новий камінь і написав просто: тисяча.

Поклав його окремо від усіх інших на найвищій полиці.

Нехай буде.

~2 000 років Ліс знову змінився.

Дерева що я вимірював відносно виступів плато — вищі ніж були тисячу років тому. Не на метри — на десятки метрів. Знизу вже майже не видно неба між кронами навіть в найсонячніший день.

Повітря насичене киснем настільки що іноді паморочиться голова якщо різко встати. Звик і до цього.