Останній Мандрівник
Нормальність
Я як крапля у морі, де слів нема,
Я як погляд в долоні з твого вікна,
Немає між нами ані сліда,
Немає де темно і світло дна,
В тобі є ти знаєш, той милий край,
В тобі те, що манить як небограй,
В мені те, шо марить, тож запитай,
Що хочеш, розкажу я де мій рай.
Ховається сонце там в океан,
Де хвилі у небі як Магеллан,
Пливуть між світил нічних в туман,
В якому чекають нові тіла,
В склепінні небесної пустоти,
Знайшов свою гавань, а як же ти,
Як схочеш покажу тобі шляхи,
Та чи знайдеш свої ти скарби?
Я твій політ навколо темряви,
Я твій репіт навиліт в пам'яті,
Політ в невагомості,
Твій порив надреальності,
Твій прихід до нормальності.
Твоє нормально то моє тогодення,
Прожите тисячі раз щодення,
Бо щодня відкриваю я стелю і
Бачу що це лиш одна із реальностей,
Із тих що приймаю за дійсне,
Із тих що трапляються звісно,
По моїй вині і без неї а що ж не
Один я вмираю без сенсу тотальностей.
Різниця у тому що бачу я,
Що є дещо більше ніж ти і я,
І весь наший світ і ці зорі на тлі,
Поглянь у пітьмі на горі.
Горить маяк,
До нього йди,
Не шукай в світі сенсу, його не знайти,
Краще сядь в корабель і пливи.
Я твій політ навколо темряви,
Я твій репіт навиліт в пам'яті,
Політ в невагомості,
Твій порив надреальності,
Твій прихід до нормальності.
Відредаговано: 26.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
