Останній Мандрівник
Окситоцин
Під неоном місто спить,
Торкаючись твого тепла,
Я розітну до нитки твою мить,
В якій серденько твоє завмира
Іскриться палко в темноті,
Що світло забуває про світила,
І мерехтить у цифровій імлі,
Мов хімія у колбі закипіла.
Окситоцинова любов в серцях горить,
Як сон зорі, це музика світил,
Порив кохання ти не в змозі зупинить,
Між нейронів струмом він луна клітин.
Екранів сяйво нам освітить,
Дорогу ліхтарів і штучних снів,
Ми з тобою вибрали вловить,
Любов із поміж тисячі кодів.
Крізь голограму скла і мрій,
Серце б'ється в ритмі повноти,
Здуваючи ілюзію із вій,
Реальний мій єдиний світ це ти.
Торкаючись думками веде ритм,
У шляху світловім сердець,
Дано лише це нам одним,
І не важливо де там наш кінець.
Окситоцинова любов в серцях горить,
Як сон зорі, це музика світил,
Порив кохання ти не в змозі зупинить,
Між нейронів струмом він луна клітин.
Під неоном місто спить,
Торкаючись твого тепла,
Поглину в себе твою мить,
В нутро проникне лиш душа.
Відредаговано: 26.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
