Останній Мандрівник
Виклик
Я чую виклик, із глибин,
Мій спротив буде зломлено у мить,
Сильніший він аніж багаття дим,
І синіший за неба блакить.
Веде мене він через гори,
Що величі та грації
Пораду б дали, як замати.
Обидві вони заздрять висоті.
Я йду за покликом у вирій,
Він кличе мене в небеса.
Промовля мені: "Не стій! Іди!"
Ослухатись його - не моя влада.
Веде мене на край обриву,
Серце мерехтить і завмирає,
Коли очам відкритий краєвид,
Що ні одна жива душа не знає.
Затамуй свій подих і відчуй,
Як колихається у грудях аромат,
Свободи вітер дме, а ти керуй,
Здійме тебе мов сильний птах.
Тримайся поклику, веди!
Політ - немислима свобода,
Та поклик каже: "Стій! Не йди!"
Мені ослухатись - не моя воля.
Відчутно силу вітру і води,
Крізь пальці кисню густота.
Викликом заведений сюди,
Тут і залишусь я навіки.
Відредаговано: 26.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
