Останній Мандрівник

Пташина

В долонях моїх пташина, 

Що літати кортить до небес, 

ЇЇ крила квітуть конюшиною, 

І пахнить мов осиний мед.

 

Не поет, та з стежин буде видко, 

Як летить, розправивши крила 

Пташина, їй кортить попід хмари, 

Краєвид заворожено спить. 

 

В падінні своя смакота, 

Це п’янить і стискає нутро, 

Всередині тремтить, висота, 

Що живить політ в горизонт. 

 

І якщо твої втомляться крила, 

Ти присядь, відпочинь, в долоні мої, 

Не лякайся падіння з вітрила, 

Бо я - небо, в твоїй голові.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше