Смерть монстра

Я вийшов з автобусу з одним лише мачете в руках. Подумки я знав , що помру , але хотів захистити Надю. В мене не було сил навіть тримати мачете. Тому примотав до руки скотчем поки вона спала. Монстр дивився з цікавість , але потім відрив свій рот і був готовий їсти , але в момент він помер. Швидше всього через те , що не адаптувався до нашої планети. Він просто розсипався в попіл. Можливо надто довго був на сонці. Я впав на коліна і за довгий час заснув лицем до сонця. Але мене розбудила Надя. Вона кричала до мене , щоб прокидався. І я прокинувся. Все тіло боліло , а в очах все плило від втоми , голоду і спраги. Я ледве як сумів зайти в автобус. І там трохи перекусив і попив води. Але легше не ставало. Можливо перевтома. Надя сказала лягти і спати. А вона сама повела машину далі по карті. Добре , що я позначав крапками те що ми проїхали. Вона проїхала достатньо , а потім я прокинувся і знову замінив її. Ми були досить близько до Дубно. Там я народився і завжди любив там бути. Місто хоть і невелике , але атмосфера була приємніша ніж в Львові. Ми під'їхали до мого друга. Одного з тих з ким дружу з дитинства і більше ніж за 10 років лише 1 раз серйозно посварився. Він вийшов до нас наче переляканий , але готовий вбити. Спочатку він не повірив очам , але обняв мене. Як виявилось після новин про Львів і зараження , то повсюди зник зв'язок далі аніж міста чи села. Прийшлось поки що ховатись у нього. В місті наче не було зараження , але люди ввели себе максимально дивно. Протягом дня ховаються в тінях , а вночі завжди буянять і б'ються. Саня одразу зрозумів , що це якесь інше зараження. Але по міському радіо було чути , що є ще живі люди і вони передавали новини. Саме від них він дізнався , що у Львові є кур'єр. Як виявилось деякі з них створили навіть культ. Хоча переляканим народом легше керувати , якщо створити ідола , якому можна молитись , а самому бути його "провідником". Досить добре , що взяли велосипед. Бо без нього було би важко. Але це не найгірше. Майже рік пройшов і тут всі люди поділились на великі будівлі. Де досі є продукти , речі , інструменти. Деякі з них нормальні , а от деякі вже повністю "нічні". Саня сказав , що буде нам інформувати все що знає. А Надя буде слідкувати за радіо і пробувати налаштуватись на станцію і говорити через неї завдяки вашій інструкції. А ви самі проїхались по всьому місту і оглянули його. Але часу було мало. От от мало темніти. Повезло , що Саня переробив двері до під'їзду в бункерні замінивши замок на свій саморобний. Всього у під'зді 10 квартир. Деякі були відкриті , деякі треба відкрити. Але по інформації Сані більшість втекли кудись. Але от куди всі тікають? Прийшлось квартири на першому поверсі взламати. Там було пусто. Як виявилось там людей давно не було. Балкони ми закрили і закинули різними непотрібними речами. Така собі барикада , але краще так ніж ніяк. Буде важко жити , але прийдеться. Мені самому прийшлось все переносити. Але саме найважче було з дроном. Прийшлось його по частинам заносити. Хоча він був сильно громісткий. Тому прийшлось вже в квартирі його зменшувати і робити компактним. Але була проблема. Зробити меншим , то зробив , але куди товар дівати , бо дрон на спину зачіплювався. Тому прийшлось думати. І єдине , що придумав , то це лише додати трошки більше акумуляторів по площі дрона , а самого закріплювати за моїм радіусом , щоб той у спокійному стояні просто на місці літав. А в круги вмонтував магніти і все потрібне , щоб поки крутилось і витрачало електроенергію , то одразу би відновлювало трохи. Саня мені в тому допомагав і в основному складав дрона. А я створював механізми. Ще вкріпив камеру і додав функцію , щоб був динамік і мікрофон. Він вирішив бути розвідником. Ну хоча би така допомога. Але по його словам це лише на початок. Після всієї тієї роботи я пішов спати. Коли прокинувся , то відчув , що тіло стало надто важким. Не міг навіть руку підняти нормально. Не говорячи про нормальну ходу. Саня і Надя були здивовані такому. Бо я завжди міг високо стрибнути і швидко реагувати на будь-що. Прийшлось трохи помедитувати. Спеціальної пози не приймав. Сів як зручніше в крісло і почав кликати свою підсвідомість. Через певний час вона появилась. Але вся в ланцюгах. Я сумів з нею поговорити.

Чому ти в ланцюгах?

(Жека важким поглядом дивиться на підсвідомість)

А то ти не знаєш. Всі ці ланцюги то твої гріхи , які ТИ не хочеш відпускати.

(Підсвідомість сміється)

І що ж це за гріхи?

(Жека дивлячись на схиблену підсвідомість)

Ті які ти допустив у Львові. Всі ті вбивства , люди , Надя. Тобі було важко. Для мене спочатку це був рюкзак , який ставав важким і я це міг нести. Але після того як тебе побив той велетень , то рюкзак зник. Появився перший ланцюг. Доречі ось він. Такий тонкий , але серед всіх інших самий міцний. 

(Підсвідомість показує тонкий ланцюг для браслетів)

І що ж це за гріх?

(Жека не розуміючи)

Це не гріх. Це сумнів у своїй силі. Ти засумнівався в собі. Ти ніколи не піддавався в сумніві нарахунок своєї сили в чомусь. Там чому саме зараз ти почав так боятись , що немаєш сили?

(Підсвідомість хоче кинутись на Жеку , але ланцюги не дозволяють)

Я зрозумів. Всі ці гріхи через цей тонкий ланцюг? Ну тоді він буде першим , який я зламаю.

(Жека повільно встав і взявши ланцюг стиснув у руці після чого той поплавився)

Тепер мені в рази легше. Не піддавайся сумніву. Немає того , що би ти не сумів зробити.

(Підсвідомість після чого Жека відкрив очі сидячи у кріслі)

Ну що є результат?

(Надя поруч)

Побачимо зараз.

(Жека легенько встає на ноги)

Вся важкість зникла і навіть сумів підняти стіл однією рукою. Саня був у шоці , а Жека задоволено посміхався. Я вирішив від такого прогулятись і попробувати наскільки стало легше. Жека в навушниках не дивлячись на вечір вирішив пробігтись з ножем. Коли вже закінчив випробування зрозумів , що трохи слабший від того як було у Львові. Може через внутрішні ланцюги. Коли сів задуматись сонце вже зайшло. Треба було спішити додому. Я повільно встав і пішов , але ззаду до мене підкрадався один з "нічних". Він стрибнув на мене і зі словами про бажання крові пробував мене вкусити. Однією рукою я тримав його шию. А іншою бив йому по голові. Йому було всеодно на удари. Тому прийшлось зробити кувирок назад і витягнувши ніж я перерізав горло. Але в нього не було крові лише щось чорне і густе виливалось замість крові. І в тій рідині було щось живе. Нічний радісно сміявся і взявши трохи тієї рідини кинув у мене згусток. Я ухилився , але зрозумів , що це були п'явки. І тут ця хрінь мене переслідує. Прийшлось підійти і вдарити того хлопця струмом. Це його відключило , але не вбило. Прийшлось подумати що допоможе. Я вирішив зробити банально просто , але ефективно. Облив спиртом і підпалив. Не сильно добре горить , але згорів і всі п'явки померли. Тіло не сильно то постраждало , але стало таким наче воно під сонцем місяць лежить. Висохше до неймовірного вигляду. Потім я вирішив піти назад і затягнув одноразку. Не поганий замінник сигарет. Люблю з енергетиком. Смішно і весело стає одразу. Коли я йшов , то побачив , як двоє "нічних" в прямому сенсі стали дикими і бились за труп собаки. Тоді в мене ледве щелепа не випала. Але коли ті двоє почали бігти на мене прийшлось вдягнути кастети. Виглядало так наче я з голими руками проти двох скажений макак побіг. Вони чомусь вирішили дружити , бо здобич велика і поділити тушу буде не проблема. Думали вони. А я думав по іншому. Тому сам побіг в атаку і тільки один стрибнув на мене , як прийшлось зловити його і по інерції розвернувся і впав на монстра. Зверху хотів стрибнути ще один. Але я вдарив того , що був під мною і дав другому наскочити на того. Другий одразу витягнув всю кров з свого побратима і сумів встати на ноги , а не на чотирьох кінцівках бути. Прийшлось стати в стійку і бути серйозним. Дикий теж став у стійку. Копіюючи мене. Я змінив стійку і той теж. Після цього я заховав руки в кармани. Але дикий побіг з кулаками на мене. Добре , що в мене накачені ноги завдяки велосипеду і встиг ухилитись. Прийшлось витягнути руки з карманів. Але монстр ставши у дивну позу сумів вдарити мене ногою у руку. Рука трохи оніміла і боліла коли пробував напружити. Після цього він і далі стояв у дивній позі. Але тільки я витягнув ножа , як він змінив позу на 4 лапи знову. І так побіг до мене. Я підстрибув і коли дикий попробував встати , то одразу я приземлив його ногою. Після цього я взяв його руки і впершись п'яткою і коліном у лікті виверхнув суглоби. Дикий почав кричати , але ударом ноги я пробив йому потилицю. Після такого він помер. Але удар був настільки сильним , що навіть самому боляче було. Я почув , що біжить ще пару диких тому і сам погнав. Ну нафіг з мене ризиків на сьогодні. Коли прибіг назад , то наготували на мене зброю. Бо думали , що міг заразитись. Саня вже знав як перевірити це тому дав випити щось.