Останній Король
Епілог: Новий світанок
Данило стояв на руїнах замку, дивлячись на свою армію. Вони перемогли. Але він не пішов до трону. Він підійшов до Міраель і взяв її за руку.
— Ти будеш королем? — запитала Ілларія, дивлячись на сонце, яке вона не бачила століттями.
Данило подивився на свої руки — вони більше не стискали меча. Він розстебнув плащ і поклав свій обсидіановий амулет на уламок стіни.
— Аетерні більше не потрібні королі, що сидять у замках. Їй потрібні ковалі, що відбудовують домівки, і лісники, що садять дерева.
Він свиснув, і Тінь підійшов до нього, підставивши срібну спину. Данило допоміг Міраель сісти на звіра, а потім заскочив сам.
— Куди ми тепер? — посміхнулася дівчина Коріні.
— Додому, — відповів Данило. — В Іллінхолл. Там залишилося багато роботи. Потрібно відбудувати кузню. І цього разу... в ній буде пахнути не лише сталлю, а й квітами естерни.
Срібний Драйг-кіт розправив крила і злетів у небо, прямуючи на південь. Там, де колись був лише попіл, тепер починалася нова історія. Історія людини, яка змогла залишитися людиною навіть у самому серці темряви.
КІНЕЦЬ.
Відредаговано: 17.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
