Спотворене кохання

Ілон завершив історію та дістав із внутрішньої кишені сюртука металеву пляшку. Відкоркував і випив все одним залпом. Трохи скривився, коли міцне почало обпікати горло та стравохід. Він продовжував сидіти перед молодиком та страждати.

— Я її досі безмежно кохаю. Вона — моє життя, моя розрада. Не думай, що я монстр. Я лише хочу, щоб Маріела не втрачала глузд і була поруч зі мною.

— Глузд? Не зрозумів? — тягнув час хлопець.

— Вона харчується кров’ю. Щойно насититься, то крихітна частинка її душі повертається в тіло. Я це бачу. Бачу в її очах.

— А якщо вона не питиме кров?

Марек по сантиметру підлазив до Ілона. Щоразу, коли той заплющував очі, хлопець на кілька сантиметрів ближче підлазив до стільця. П’яний кочегар цього не помічав та продовжував скиглити, виправдовувати себе.

— Якщо я не допомагатиму, вона збожеволіє, і тоді її точно вб’ють. А я не хочу цього. Тому ти станеш як Рой. Станеш її часом до наступного відльоту.

Марек усміхнувся та різко витягнув ноги вперед. Наручники натягнулися на трубі. Він схопив ногами одну ніжку стільчика та зі всієї сили повалив старого на землю. Солідна доля алкоголю допомогла Мареку, і дід упав поруч. Той без зупину почав гамселити старого кочегара ногами. Прилітало і в обличчя, і в груди, шию.

Кілька секунд вистачило, щоб добити Ілона. Змучений та захеканий юнак зупинився. Підтягнув тіло непритомного до себе та почав ритися в кишенях. Бажаний ключ із латуні вдалося швидко знайти.

Відімкнув наручники.

— Я не планую ставати стравою мерцю, діду.

На годиннику плавно перевалило за третю ночі. Марек схопив лопату та повільно почав шкандибати до дверей на верхні рівні. Втома та біль в ногах валили його. Кожний крок здавався мукою. Спираючись на стіни, він зміг покинути котельню. Довгий порожній коридор спереду викликав моторошні відчуття.

Марек продовжував рухатися вперед. Не випускаючи з руки лопату, він долав метр за метром. Йому здавалося, що коридор має в собі кілометри. Такий довгий та вузький. Зайвий скрип латунних пластин змушував обертатися. Десь позаду продовжували цокотіти підвішені ланцюги. Тьмяне світло від кількох рівномірно розвішених ламп ледве освітлювало дорогу.

Таємнича постать виникла за спиною, наче ілюзіоністка та з легкістю повалила на підлогу молодого юнака. Худорляві руки з гігантськими нігтями легко придавили Марека. Той випустив з руки єдину зброю. Він почав брикатися, намагатися встати, але сила, що його притиснула була неймовірною.

— Паскуда!

Марек заволав на весь голос. Йому стало начхати на правило тиші після 22 години. З титанічними зусиллями йому вдалося спертися на лікті та різким ривком перевернутися.

На нього відразу ж налетіла моторошна істота, чиї очі випромінювали смерть. На гострих зубах давно сформувалась огидна червона плівка. Монстр гарчав. Руками намагався вп’ятися в горлянку.

Марек вдало згрупувався, лежачи на спині. Виставив передпліччя вперед, щоб монстр не зумів дістатися шиї.

— Яке ж ти огидне.

Кілька капель слини упало на обличчя Марека. Він скривився, але не ослабив руки. Відчуваючи запах гнилої плоті, його ледь не знудило. Монстр хаотичними ривкими рухами намагався нанести хлопцю максимальної шкоди.

Попередніх жертв дід накачував снодійним. Тому ті майже не відбивалися.

Худорляве тіло упиря легке, тому Мареку вдалося відкинути його від себе на кілька метрів. Підскочив на ноги. Адреналін почав бурлити у венах.

Мертва жінка стала на ноги. Руки безвільно хиталися. Ребра та ключиці видні. Здавалося, що на кістки натягнули шкіру, яка замала.

Марек зорієнтувався та швидко заволодів лопатою. Трохи зігнув ноги в колінах та приготувався бити. Дирижабль різко нахилився праворуч. Істота не втрималась та впала. Хлопець відразу ринувся вперед та наніс кілька ударів затупленим вістрям лопати в живіт упиря.

В стані афекту він рубав монстра. То одна рука відлетіла ближче до котельні, то нога смикалась за кілька метрів від тіла. з болючими тяжкими криками Марек продовжував нещадно розчленовувати монстра. Щойно вістря розполовинило голову, упир остаточно перестав рухатися.

Втомлений та захеканий він упав сідницями на підлогу. Лопата, вимазана внутрішніми органами монстра, дзвінко гупнула поруч.

— Що ти накоїв?

Тремтячий голос лунав з проходу. Ілон в розпачі впав на підлогу та почав згортати розчленоване тіло до купи. Щирі сльози втрати коханої людини лилися двома паралельними потоками по щоках старого чоловіка. Він намагався повернути руки на місце, прикріпити до тіла, але все марно.

Марек з жахом дивився на це видовище. Згнилі органи, незрозумілий слиз був по всьому коридору. А сморід який стояв!

— Ти! Ти вбив її, вбив мою дружину.

Ілон налетів на знесиленого Марека та почав душити. Божевільні очі старого налилися кров’ю та ненавистю. Він що є сили стискав гортань хлопця.

Тут «Ереб» знову різко нахилився. Ілон не втримався та відпустив хлопця. Той почав кашляти. Старий стукнувся спиною о стіну, також закашлявся. Марек ледь підвівся та почалапав до дверей на верхні палуби. В очах темніло, ноги та руки відчували слабкість і втому, але бажання жити штовхало далі.