Частина 2 Подорож до храму

"Зрозумійте люди, жертва ця спасе нас та дасть нам спасіння від апостолів смерті. Бо я передостанній пророк віщаю вам. перший апостол смерті вже являється в цьому світі. Наш Бог Арнес-той що бажає, врятує нас від нього, жертву він бажає, а нам він дасть спасіння у своєму царстві. Славімо його!!"

Ранок нового дня, сонце освітлювало  вулиці столиці, сьогодні відбудиться церемонія відправи жертви. Через декілька хвилин на вулиці виїдуть люди, та почнуть наводити порядок, щоб було все красиво.

На центральній площі раби підготовлюють сцену на якій  будуть стояти проповідники та давати благословення. За тою роботою спостерігали члени культу, вони ставили священні знаки на стіни будинків та виставляли картини проповідників. Але робота йшла дуже помало, раби були сонними та де які просто падали від втоми. Культисти злились та неодноразово кричали на рабів, але розуміли що нічого це не дасть. До початку церемонії лишалося 3 години, крім сцени треба було перенести реліквії.

Цього разу культисти взяли сім рабів, четверо з яких були чоловіками та троє жінок. Серед них була подруга Пенея, Кюна на своїх плечах несла мішки з піском. Той тягар, було боляче нести, спина, руки все боліло, крім того, вона мало спала. Інколи вона могла  під час роботи заснути, але на декілька хвилин. Бо коли вона спить хтось з рабів  може пожаліється  на неї, або її побачать в такому стані один з наглядачів. Та в таких випадках вони підходили та будили її ударами батогом по спині. І так могло продовжуватися, але походу одному з них це набридло.

-Ця тупа рабиня вже який раз засинає, а роботи ще не початий край!!

-Ну твк, походу ті удари її нічим не навчили. Прийдеться використати зілля Монзоро.- сказав він та дістав з сумки маленький флакон з темно-червоною рідиною.

В такі моменти вони не соромляться використовувати зілля, яке робило так щоб людина робила все що їй скажуть без  заперечень..Тільки були деякі побічні ефекти, наприклад ефект може не спадати та трішки змінювати тіло людини.. В культі зілля були заборонені, але правило інколи любили порушувати. 

-Пророки забороняють використовувати зілля. - сказав другий культист.

-Ой помовч!! Чи мені нагадати як одного разу ти використав зілля для того, щоб заспокоїти нерви.

-Навіть не думай.- чоловік в балахоні нервово сказав йому та схопився за руків'я меча.

-Розслабся, просто дай мені це зробити.

В той моменти Кюна  лежала на землі, а поруч був мішок з піском. Культист підійшов до неї схопив її за волосся, вона відчула біль та моментально проснулася. Але до кінця не розуміла що відбувається.Чоловік силоміць підняв її з землі, одяг дівчини трішки порвався від такого різкого руху.  Кюна на своїх слабких ногах ледь могла  стояти,  але впасти їй не давав той чоловік.

Не марнуючи жодної секунди чоловік, силою почав лити то зілля їй до рота. За цим спостерігали раби їм стало страшно, коли флакон був пусти чоловік відпустив Кюну і та впала на землю. Пройшло десь 2 хвилини як зілля почало діяти, навколо неї появилось світло яке почало огортати її тіло.

-Нііі.- промовила вона стомленим голосом.

Полудень, Храм для Жертв.

-Тоді минулої ночі ти виконав моє прохання, показав що ти є сміливим. Не то що твоя подруга.-Сказав він та подивився на Пенея

Бо вона це не я, їй було страшно, бо не кожен день бачимо великих слимаків. І якщо я проявив себе так добре, то чого я в клітці сиджу? Після того зібрання ми ішли назад, Сарей тоді був дуже веселим, а ми тоді хотіли одного просто поспати. Але ти Сарей дозволив поспати мені одному, а Кюну ти заставив ще мити одяг. Зараз я не знаю що з нею, коли я проснувся вона ще лежала неподалік від мене.

-Крім того, ти можеш в мене попросити одну послугу, зауваж не кожному я це кажу.- зарозуміло сказав Сарей

-Чи можу я знати, чим я на це заслужив?

-Тебе вибрали в роль жертви, та через годину ми з тобою вийдемо на площу. Де вищі чини церкви Арнеса, посвятять нас як тих хто дадуть дари богові. І я буду тим хто поведе тебе до загубленого храму, де за передбаченнями живе сам бог Арнес. 

Хотілося, щоб мене відпустили, але розумів що, цього не буде і тим більше Кюну я не хочу лишати. Сарей сказав що він поведе мене, але він і я підемо? чи хтось ще буде з нами?. Не знаю, але треба запитатись в нього, зараз в нього хороший настрій може вийде щось дізнатися.

-З нами ще хтось буде?.

Але відповіді він не почув від Сарея, натомість хлопець підійшов до клітки в якій сидів Пеней. Та вдарив по клітці,  що аж почала труситись, але пеней залишався спокійним.  Запитання напевно вибісило Сарея, бо що раб ставить питання власнику.

-Досить запитань кажи мені  що ти хочеш. - нервово сказав він.

-Я хочу, щоб з нами пішла Кюна.

Почувши це ім'я, Сарей обурився, але зрозумів що він має виконати його прохання. Але не будучи тупим він зможе щось придумати, крім того, буде можливість  використати у свою користь Кюну.

-Добре, але вона буде тягти віз в якому ти будеш сидіти в клітці.

-Тобто. - сказав Пеней

Пеней був спантеличений, думки почали переповняти його голову. Чи правильно він це зробив що вибрав її? Крім того, невідомо скільки вони будуть іти до того храму. А Сарей тим часом почав відходити від клітки, а Пеней  все думав над своїм вибором.