ХХ

Вінсент Келлер віддає останні розпорядження, сидячи на зручному шкіряному кріслі у своєму шатлі. На екрані його комунікатору - інформація про втікачів, єдине, що в нього є, адже самих в’язнів знайти ще не вдалося, хоча на острів уже насунулися сутінки. Його люди прочесали в’язницю вздовж і впоперек, але єдині сліди вели до океану, і якщо тільки ці четверо не навчилися дихати під водою, у них був пліт. Шкура алігаоса послугувала маскуванням, очевидно, здогадайся він про це раніше - і відшукати втікачів було б нескладно, хоча й зараз це не становить великих труднощів, як з розсудливою впевненістю вважає Келлер, але справа у втраченому часі.

Очищений, багаторазово збільшений знімок алігаоса Джонс надіслав капітану декілька годин тому, і на ньому чітко видно, що перед їх очима лише опудало тварини. Її хвіст неприродно звисає вниз і морда виглядає так, начебто ще легко відбулася після зустрічі  з м'ясорубкою. Це лише на перший погляд картинка здавалася  вельми привабливою і правдивою. Келлер негайно зв’язався з базою Супутника, доповів про ситуацію і запросив підтримку з повітря. В’язні на плоту не могли відплисти занадто далеко, вони або буксують посеред водних просторів, або вже затонули, а шторм на океані видався неабиякий, або причалили до якогось шматка землі. І пошукові дрони це з’ясують, обстежать території з урахуванням напрямку та сили вітру, швидкості течій. Але поки що пошукова операція не приносила потрібного результату. Посеред океану був знайдений пліт, але порожній, і тим не менш, занадто цілий, щоб вважати його розбитим під час бурі, а в’язнів - затонулими. А отже судно віднесло хвилями від берега, до якого воно пристало. За відсутністю таких параметрів як час, та через бурю, яка була доволі сильною та привнесла хаос у прості розрахунки, з’ясувати від якого саме острову відплив пліт, де зупинилися в’язні, видавалося неможливим. Три позначені на карті острови потрапляли в “радіус вірогідності”, на одному з них потенційно й перебували втікачі, тож групи “Альфа”, “Шторм” та “Орел” були відправлені на літальних апаратах для обшуку островів, однак ніщо поки що не свідчило про те, що в тих місцях переховувалися в’язні. Не було знайдено жодних людських слідів, і треба сказати, це трохи напружувало Келлера, змушувало його вручну проводити розрахунки, аби переконатися, що його люди шукають у вірному напрямку. Вітер, швидкість та сила течії, вага плота, матеріал, з чого він зроблений (на щастя, сканер показав необхідну інформацію про саморобне судно), координати місця, де його зафіксував дрон - все зводилося до радіуса, в якому перебували лише ці три острови.

Команди й зараз продовжують пошуки, доповідаючи капітану, як проходять справи. Але чоловік уже сумнівається, що в’язні переховуються на одному з цих клаптиків землі. Однак, де ж тоді? Він переводить погляд на комунікатор. П’ятеро імен, одне з яких вже можна викреслити - Аліанаани Метцергурнейм, але тільки її.

Не Олександра Лотца, відомого як фокусника - завзятого втікача, що все своє життя ховається від міжгалактичного розшуку, звинуваченого в підбуренні до злочинів, до тюремного бунту, до втечі, в підробці документів, пластикових карток та опору при арешті, в серії збройних пограбувань та розкраданні в особливо великих розмірах. “Файл з його справою важить більше, ніж мій годовий звіт”, - подумки зауважує Келлер. Вперше Лотц потрапив до в’язниці ще підлітком, але з доволі серйозним звинуваченням - ненавмисне вбисвтво. І це визначило його подальше життя.

Не Франка Чорного - на перший погляд, чистого і правильного хлопчину зі зразковими біографічними даними. Здавалося б, він був повинен у лише в тому, що сів за кермом у нетверезому стані, а все інше - лише наслідок цього. Тому хлопець мусив відсидіти якихось десять років на Муракомі чи Алієстрі, але батько жертви виявився впливовим чоловіком і запхав його на Дарасбор, скалічив недотепі його майбутнє, і Келлеру було б навіть шкода парубка, якби не той факт, що Чорний виявився більш розумним і холоднокровним типом, ніж здавався на перший погляд. Спеціаліст Тереза Рубан визначила класифікацію мутагенів - і пан Шеремет був зареєстрований як носій одного з них. А другий, як ми вже знаємо, належав Чорному. Без сумнівів, здогадки Келлера підтверджувалися і хлопчина мав у собі страхування на випадок невдачі Воскресника. А те, що хімік знав про отруту рожевої кобри (правда, ще незрозуміло яким чином ця інформація стала відома в’язням) - незаперечний факт, адже серед зразків, знайдених у Котловині були виявлені залишки отрути і, власне, порожні капсули.

Не Флоіда Андерсона, відомого на всю в’язницю канібала. Не краща кандидатура для втечі, і Вінсент Келлер був здивований, коли дійшов висновку, що саме цей тип є п’ятим у в’язці втікачів. Треба сказати, ця інформація коштувала підлеглим капітана певних зусиль і часу. Поговорити, як то кажуть, по душам з Шереметом вдалося сержанту Соколовському. Але в’язень геть відмовлявся казати всю правду. Видно розраховував на те, що перед ним - кретини. Він назвав п'ять імен втікачів, але з них тільки двоє співпали з уже відомими капітану в’язнями. Олександр Лотц, Аліанаана Метцергурнейм, Флоід Андерсон, Димітр Валевські, відомий тут як Шаблезубий, і Титан. Ніякої згадки про пана Броуді чи Франка Чорного, і, відверто кажучи, цей факт дуже зацікавив капітана. Враховуючи, що Шеремет залишив Чорному доволі особисті листи до дружини і не розповів Келлеру про роль хлопчини у створенні мутагену, можна здогадатися, що він просто його покриває. Як і Білла Броуді, невідомо чому.

Співставивши деякі факти, Вінсент Келлер дізнався, що Димітр Валевські не може бути п’ятим учасником втечі, адже дані, надіслані капітану з Всевидячого Ока свідчать, що смерть (зняття нашийника) Валевські наступила через півгодини після того, як було виявлено тіло Аліанаани Метцергурнейм. А отже, кретрианець не міг бути одним із в’язнів, сліди яких були виявлені на траві та піску, бо інакше він би відображався на екрані планшету Декарта під час погоні. Ймовірно, Шеремет цього не знав. Як і того, що камери Всевидячого Ока зафіксували урочисте спалення на пустирі кладовища тіло Титана напередодні вночі. Не кажучи вже про те, що дані з Супутника повідомляють про смерть Флоіда Андерсона майже одночасно із загибеллю Олександра Лотца та Франка Чорного, а це, без сумнівів, слугує гарантом того, що ці троє в одній шайці. Незрозуміло тільки, навіщо решті здався канібал. Хоча, якщо переглянути його справу, можна знайти цікаві факти, наприклад в юні роки Андерсона ловили на кіберзлочинності, так, у дрібницях, і на спробах викрасти шатл. Вони розраховують улетіти звідси? Доведеться їх розчарувати.