***

Якщо чесно, Франк відчував себе останнім дурнем, коли прийшов до університету, де навчалася Діана, не кажучи вже про те, щоб розшукати її тут та схилити до бесіди. Але після тієї страшенної сварки Лев слізно вмовляв друга поговорити з дівчиною. Когута вона не хотіла навіть бачити і одного разу, коли той підстеріг її в торгівельному центрі для розмови, так  закричала, наче її ріжуть, і била хлопця сумкою, доки охорона не увела Лева, вирішивши, що він намагався її пограбувати.

Франк озирався в усі боки з неприхованим захопленням - заклад, де навчалася дівчина, приголомшував своїм простором, світлом та оформленням в стилі арт-деко. При вході ввічлива голограма інтелігентного чоловіка наполегливо попрохала хлопця пред'явити студентський або дозвіл на відвідування університету. І на щастя, у хлопця був останній, що він позичив у свого сусіда по гуртожитку. Голограма уважно вивчила дозвіл, просканувала штрих-код… Франк змусив себе проковтнути комок у горлі. Якщо Герасим не вмонтував його фото та дані… Клятий університет! Наче тут не мистецтвом займаються, а створенням ядерної зброї!

- Вітаємо Вас у Першому Міжпланетному університеті дизайна та мистецтв, - голограма всміхнулася і синтетичний чоловічий голос запитав, - бажаєте пройти до 16 аудиторії, пане Шульга?

- А що там? - з полегшенням поцікавився Франк.

- Практичне заняття з живопису, - голограма схилила набік голову, - студенти саме чекають  оголену натуру для подвійного портрету. Ваше руде волосся гарно б виглядало в загальній колористиці…

- Ні, дякую, - поспіхом відповів хлопець і приборкав бажання торкнутися своєї шевелюри, - я шукаю дівчину…

- О, я розумію, - голограма підморгнула йому, - як її звати?

- Діана Ворон.

- Вам на третій поверх в 320 аудиторію, - знайшовши на своєму диску потрібну інформацію, відповіла голограма, - зараз там проходить лекція з історії галактики, так що пропоную Вам зачекати і не турбувати…

Але Франк не дослухав, а вже понісся сходами, перестрибуючи через одну. Він зупинився лише на потрібному поверсі та перевів подих. Не те що він так хотів вриватися до кабінету чи зустрічатися з Діаною (хоча на рахунок останнього можна посперечатися), але чим скоріше він вирішить цю проблему, тим краще. Чорний не любив відкладати все в довгий ящик.

На мить він завмер, прислухаючись, і озирнувся навколо. В рамках на стінах постійно, з інтервалом в декілька хвилин та з тихеньким гудінням, змінювалися голограми картин студентів. Станковий твір, анімація, чи навіть робота у віртуальному об'ємі, і внизу підписи. Колір та вигляд рами, за допомогою вживленого в неї штучного мистецького смаку, підлаштовувався під нову голограму, аби найліпше подати глядачам твір. На обличчі Франка з'явилася зачарована посмішка. Він досі не міг зрозуміти, як сучасні технології та їх неймовірна зручність і краса уживаються з простими налагодженими механізмами Розквіту Земної Епохи. Як в одному місті існує університет, де студенти навчаються за допомогою інноваційних обладнань на галактичному рівні, а по сусідству злидар шиє, наприклад, шкарпетки напродаж, користуючись швейною машинкою старого зразка. І таке всюди: інновації та багатство контрастують з бідністю та "консерватизмом". Чого варте хоча б те, що на Алієстрі, де народився і виріс Франк, ніхто не чув про справжнє чіпування, а в його рідному селищі, біля Книшу, досі користувалися старими програвачами і дивилися фільми за допомогою монітору чи сенсорного екрану, в той час як більшість населення галактики вже перейшло на мозкові проекції.

Франк відвів погляд від картин і нарешті попрямував до 320 аудиторії. Він зупинився біля скляних дверей, спостерігаючи зі свого боку за лекцією, слухаючи натхненний, повний ентузіазму виступ викладача, а сам залишаючись непомітним. Він міг бачити гурти дівчат та хлопців: приміщення було заповнене ними під зав'язку. Але серед сотні облич, він намагався відшукати лише одне - Діанине.

Вона сиділа на задньому ряду і старалася зосереджено слухати голос пана Григоренка, але її увага постійно розсіювалася, а думки поверталися до Лева Когута. Маса косметики і тонального крему замаскувала сліди її безсонних ночей, а спеціальні очні краплі зняли почервоніння. Дівчина вкотре покрутила між пальців олівець і, зловивши на собі погляд чорнявого одногрупника, вимушено посміхнулася.

- …І лише завдяки відкриттю команди під керівництвом Антона Олексійовича Мовчана, ми зараз, більші ніж п'ятсот років після першого контакту з інопланетними цивілізаціями, можемо відкрито спілкуватися з, як їх раніше називали, прибульцями, які, як виявилося не мають нічого спільного зі смішними картинками сірих чоловічків, як їх зображали за незнанням наші пращури, - впевнена мова Казимира Григоренка ехом лунала просторою аудиторією, підсилена динаміком. Діана втупила погляд у промовця, сподіваючись, що це допоможе їй зосередитися, - на Землі в Київському музеї міжпланетних польотів зберігся відео-щоденник нашого видатного предка. Не полінуйтеся, не пошкодуйте часу та грошей, щоб відвідати цей заклад, та й взагалі, ви знаєте, Землю, - лектор мрійливо здійняв погляд до стелі, - там є на що подивитися. Старовинні пам'ятки, неймовірної краси пейзажі та докази - всюди докази впертості, розуму та трудолюбства виду гомосапіенс. Обов'язково замовте екскурсію по Європі та, власне, Україні - ви не зможете не проникнутися сильним духом жителів цієї держави.

- Пане Григоренко, а Ви були на Землі? - з цікавістю запитала смаглява тоненька студентка, поряд з Діаною.

- Звичайно, це була б образа - вести у вас історію галактики і не побувати на планеті, з якої для нас все почалося! Це найвеличніший музей в історії людства, я був там п'ять разів, і вперше оце у вашому віці. Ми з товаришем гайнули на Землю після першого курсу - наші мандри почалися з Австралії, де навіть до цього часу мешкають занесені до Червоної книги кенгуру, потім ми відвідали Стоунхендж, де перейнялися духом незвичайної кельтської культури, та Еверест - під час Розквіту Земної епохи, ця гора вважалася найвищою в світі. То земляни ще не бачили Вардер, - по аудиторії пронісся сміх і окремі схвальні вигуки, - останнім пунктом нашої подорожі була Україна. Мені найбільше сподобалися ці прекрасні розлогі ліси та поля, клімат, на щастя, був тоді м'який, помірний. А культура… це щось неймовірне! Триста років тому при оновленні музею Землі, були відбудовані цілі західноукраїнські поселення: традиційні, барвисті, я б навіть сказав, музикальні. Я не буду довго говорити, це краще просто побачити власними очима, тож, як то кажуть, не тягніть кота за хвоста, а краще замовляйте подорож!