ХІ

- Франк, ти там живий взагалі? Де твоя совість?! Навіть якщо ти труп, вилазь зі своєї домовини, нам треба працювати! А за те, що ти проґавив сніданок, і я через тебе не пішов на полювання, я взагалі мовчу!

Аякже, мовчить він. Я хмикаю, таки залишаю свої досліди та відчиняю двері. На порозі стоїть скуйовджений Білл. Він вривається до лабораторії, як той вихор, швидко оглядає мій стіл, але, на щастя, не має уявлення про те, що я тут вивчав, і відразу починає говорити.

- Бачив сьогодні Скунса. Ти знаєш, у нього досить підозрілий вигляд. Що ти йому вчора сказав? Він знає, що ми тікаємо? - Броуді всідається на стільця й простягає мені м'ясо на кістці.

- Сподіваюся, що ні, - я з готовністю приймаю їжу і лише зараз розумію, наскільки зголоднів, - точно він не знає, і від мене не чув, але це наврядчи завадить йому будувати здогадки.

- Нехай відразу собі склеп будує, - огризається приятель, - якщо тільки цей мерзотник наблизиться до нас, я його по стіні розмажу.

Я не відповідаю, зайнятий обгризанням кістки, тож Білл продовжує:

- Скажи, це хоч недаремно, а, Франк? Бісів канібал допоміг тобі вирішити проблему з нашийником?

Я на мить завмираю, згадую побиття, і синець під оком починає свербіти. Ретельно прожувавши шматок волокнистого м'яса, я витираю рота й обережно відповідаю:

- Можна й так сказати. Справа трохи складніша, ніж здається на перший погляд, але я над цим працюю. Не хвилюйся, поки що йдемо за планом.

Я відчуваю себе Коперфільдом, точнісінько так не розповідаючи Біллові всю правду. Але справа тут не в недовірі до Броуді. Я не хочу хвилювати приятеля, руйнувати надію, після того як сам підніс її на тарілі - це стосовно технічного вирішення питання з нашийником - чи з тих зруйнованих рештків відроджувати сподівання, ніби Фенікса з попелу, зачепившись за богатирське здоров'я Титана. Ні, я розберуся з цим самотужки, треба лише дізнатися, що знешкодило отруту рожевої кобри.

- Ну то гаразд, - приятель пильно дивиться на мене, - я розумію.

Ми покидаємо Котловину і рушаємо в бік джунглів. Білл пропонує не гаяти часу, а дістати кілька ліан та зняти з крокозавра шкуру. Ні те, ні інше не виглядатиме підозріло в очах в'язнів, тож на цей рахунок можна не хвилюватися, натомість серед ночі шукати на деревах природні мотузки - безглуздо і небезпечно.

 Я роздивляюся на всі боки, закидаю голову догори, шукаючи міцні ліани, а Білл рішуче крокує вперед, навіть не звертає уваги на табун оленів, що мчиться повз нас. Я встигаю лишень із захопленням видихнути, дивлячись услід красивим, граційним тваринам. І в дерево поруч зі мною зі свистом влучає стріла невдахи-мисливця, не втрапившого у ціль. Добре хоч нікого з нас не зачепило.

- Бевзень, - шипить Броуді, озирається в бік мисливця, що ховається в хащах, та показово проводить вказівним пальцем по горлянці. Кущі шурхотять, але звідти так ніхто й не вигулькує.

Як тільки ми зупиняємося біля провалля, де покоїться дохлий крокозавр, я з сумнівами зазираю до ями, чухаю потилицю і задаю приятелеві резонне питання.

- Слухай, Білле, а як ти збираєшся здерти з нього шкіру, якщо вона бронебійна? - я дивлюся на тушу крокозавра - його морда, а точніше, те місив що залишилося, рясно пробите стрілами - і мимоволі я згадую, як важко було знешкодити те чудовисько. Тоді як запахло смаженим, що в прямому, що в переносному сенсі, я припинив думати про крокозавра, як про частину свого плану. Лише, молився аби пережити те полювання. Я пам'ятаю запах горілого м'яса, пам'ятаю, що тварюку не вбив навіть вогонь… Тож потрібне дещо не менше за мачете, щоб скальпувати її.

- Все просто, - відповідає Броуді і дістає свого ножа з піхов, прикріплених до поясу, - по-перше, не я збираюся здерти з нього шкіру, а ми. А по-друге, вибухівка з нашийника нашого велетенського друга полегшила в рази надважке завдання.

- Тобто?

- Зазвичай, розріз починають з грудини, - чолов’яга стрибає прямо в провалля, приземляється поряд з мертвою твариною, ставить поряд металеве відро і відразу морщиться, - а головою займаються в останню чергу. Та не цього разу, коли вибух розтрощив більшу частину щелепи крокозябра. І замість нас уже пошкодив шкіряний покрив. Слухай, якщо ти хочеш, щоб наш пліт зійшов за тварюку, доведеться найняти скульптора і доліпити їй щелепу та морду…

- Та хто там буде вдивлятися, це ж тобі не виставка творчої самодіяльності, - відмахуюся я, - аби Всевидяче око нічого не запідозрило.

- Як завгодно. До речі, ти помітив, що в чудовиська одна лапа кульгава? Тобі пощастило, з цілими кінцівками він би тебе на раз-два наздогнав, - Білл знизує плечима і приміряється ножем до основин вушних отворів крокозавра, - все наперекосяк… хто так тільки робить? Спочатку голови, тоді - потрохи. Тьфу! Знаєш, я взагалі здивований, що від тварюки ще не смердить. Ох, хоча ні, - як тільки Броуді доводиться нахилитися ближче, він відразу морщить носа Потримай ось тут.., - молодик озирається і, не побачивши мене поруч,  сердито гукає, - тобі особливе запрошення потрібне? Спускайся, хлопчик-помагай.

Я з кислим обличчям стрибаю донизу і опиняюся прямо перед кривавим місивом морди крокозавра. Мене зараз знудить… Нижня щелепа майже розтрощена, а у верхньої відсутня частина, на якій раніше містилися ніздрі. До того ж навколо дохлої тварюки невпинно дзижчать мерзенні, товсті мухи.