“У мене скоро день народження”

На ранок мене розбудила Оленка. Ні, вона до мене не підійшла, і не розбудила як на звичай, вона сідає на мене і починає стрибати. Ні-ні-ні, це будо зовсім не так. Вона почала ридати у себе в кімнаті, рано в ранці. Я встала, потягнулася, та пішла до Оленки щоб заспокоїти її. Коли я все зробила, пішла провіряти кімнату батьків,  та Оксани. А потім зрозумівши що всі сплять, подивилась на електро-часи щоб дізнатися який сьогодні день.
      –Ой! Голосно сказала я. Це що, до мого день народження залишилось всього місяць?! Час так швидко йде. Потім дівчинка згадала що всі сплять, та тихо, навшпиньки пішла у свою кімнату. Через годину Іванка знову прокинулась. Розбудила всіх, й пішла снідати. За столом у дівчинки почали питати що вона хоче на день народження. 
    Насправді, дівчинка дуже хотіла собі песика захисника. Так-що на свято попросила його. 
Мої батьки дуже здивувалися коли почули це, а маленька сестричка Олена запитала: 
  – А чому мені ніколи не дарували песика?
Всі у кімнаті засміялися, а крихітна дівчинка не зрозуміла чого з нею сміються, та гірко заплакала. Через кілька хвилин її заспокоїли і все було добре. 
     Через день я була дуже сщаслива, тому-що батьки і справді поїхали зі мною у розплідник з тваринами. Ми зайшли у відділ з цуценятками, та на моїх очах з’явилось маленьке створиння. 
    Песик був дуже маленький, в нього були голубі очі. Великий чорний носик, та рожевий язичок. Колір шубки песика, був біло-сніжним. 
   –Аж, не звичайно дивитися на такого створиння!  Сказала Іванка. Її тато з мамою дуже зраділи, почувши це від дівчинки. Коли вони пройшли далі, дівчинка сказала:
   – Мені дуже сподобався той песик, з білосніжним хутром. 
 – Я дуже буду рада, якщо ви його купите. В нього вже забрали рідних сестер, та братів. Сказала працівниця розплідника. 
       Ми вже виходили з нього, як я запитала у мами:
  –Чому ми його не забрали? Мама розповіла мені, що мы його забронювали. І ніхто крім нас, не зможе його забрати.
Ми приїхали до дому, та зустріли дівчаток, Олю і Оксану, вони питали нас про розплідник. Скільки було звіряток, який мені найбільше сподобався, миле щеня, якого я вибрала, чи ні. Я їм все-все-все розповіла. 
     Через годинку, всі зібралися лягати спати, а я не могла заснути від сьогоднішніх вражень.