Сьогоді був дуже тяжкий день, але я, перед тим як, прийти до дому зі школи, та відпочивати, я прийнялась вбирати, готувати їжу, та наводити в хаті лад. Коли зі школи прйшла Оксана, робота почала йти швидше. Сестричка почала прибирати пил, й вимивати підлогу. А я в той час готувала їсти, і забрала з садочка Оленку. Коли робота закінчилась, я й Оксанка, прийнялись за домашню роботу.
Потім прийшли батьки. Оксана, Оленка і я, сіли за стіл, по смакували смачну вечерю, і пішли спати. Коли мене підхопив сон, до мене прийшла нічна казка. переходячи в сон, я бачила різні історії. І тривало це як секунда! Але раптом, я занурилася в якийсь із тих снів, який мені вже колись снився. Але це було вже дуже давно, три роки тому. Уві сні я ходила по скляною стежці. Там були красиві білі дерева. Коли я пройшла далі, придивищись, в товстій гущі, я побачила стародавні послання від фей! Таке вже я десь бачила. Точно! Це ж було в книзі, яку написав мій тато. Раптом я зрозуміла що, хтось стежить за мною. Я прищулилася, і зрозуміла, за мною ходять маленькі створіння. Просто подивившись на землю, я побачила крихітні сліди. Вони вели до замку великої, зимової, королеви!
Я зрозуміла що це під-казка, через десять хвилин я прийшла до величезного замку!
Я продовжувала йти по слідах, і не вдовзі, дійшла до трону королеви. Почувши пискляві голоси, я повернулася назад... і побачила королеву. Вона до мене підійшла, і сказала ніжним голосом: «Лише маленька дівчинка зможе змінити стосунки людей один до одного… лише маленька дівчинка еволюціаніє навколишній світ»... Через кілька хвилин, я розпархнула свої оченята. Я задумалася. Не просто так мені він наснився… і я подумала записати його на листочок.
– Усе в житті йде не просто так…
Після солодкого сна, я розбудила своїх сестер. І ми разом, з мамою і з татом, сіли за стіл. У нас вже це як традиція: після того як поїв, розповісти спочатку про сон, а потім сподобалось їсти, чи ні.
Коли моя сім’я поїла, тато почав збиратися на роботу, а матуся не ходить на роботу, поки в нас не народиться братик.