"Вступ"

На вулиці зима, початок виликого мороза. Місяць лютий, він такий короткий, але все-ж, люта й зла королева зима, зробила його не звичайним. Не дивлячись на великі замети, за вікном, всі ходять по зимових доріжках у парку. А я, у той зимовий день, пішла у ліс, за горобиною. Вона зробить чай, ще смачніше, якщо добавити її туди.
      Коли я ходила по лісовій доріжці, яку закривали величезні ялинки, я побачила маленького зайченя. Воно було таке біле, таке гарне! Як терен цвіт. Воно сиділо біля голої берези, а біля нього була нірка! 
Я зрозуміла що він мабуть ховаеться віт когось, то му що подивившись йому у малесенькі очі, я побачила страх. 
Може він ховався від сестриці лисиці, а може бути він хвилювався щоб його не здула заметіль. Хоча навряд чи, він хвилювався за це.
   Через кілька хвилин розгляду маленького створіння я пішла далі. По дорозі, я побачила багато тварин. З тварин я побачила: зайців біло-хвостів, снігурів червоно-грудів, маленького чорно-біло-сірого дыкого кошеня, хитру лисицю яка майже не вкрала у мене пучок горобини, яку я назбирала. З рослин я бачила, тільки великі, зелені, та пишні, ялинки які ввиваляся вздовж доріжки. 
Коли я прийшла до дому, мене чекали батьки з сестрами. Меншу сестру звали Оленка, а старшу сестру звали Оксаною. Ми дуже любили грати разом на вулиці. А в таку зимову і холодну пору, ми завжди граємо у сніжки, та ліпимо снігову-бабу.