Частина 28

- Так що хлопці, ви або самі клієнта в мій відділок повезете, або пересаджуєте, – сказав Сансет. – У нас у цьому звалищі два екіпажі брало участь. Якраз вистачить, щоб разом не садити, бо ще передушать один одного.

- Я б віддав перевагу Куперу, – сказав я. – Гаррі попрацював над ним. Кулі, як гумові, відскакують.

- Поїдеш у поліцейській, – відрізав детектив-інспектор.

Копи везти чужу здобич відмовилися. Мене пересадили до Кастета, а Саймона перемістили в іншу машину. Нашу зброю та інші речі зібрали в пошарпаний саквояж і передали детективу, а машини відігнали на стоянку найближчої поліцейської дільниці. Сансету явно не терпілося поставити кілька запитань, але робити це на вулиці він не збирався. Поліцейських машин поменшало, багато хто роз'їхався, отримавши відповідний наказ по телефону. У найближчій будці трубка з першого дзвінка так і не лягала, навіть черга зібралася. Сансета ситуація не влаштувала, він втрутився, вліз без черги і зателефонував відразу в управління, витребувавши всіх, хто залишився собі в конвой. А залишилося всього три патрульні машини, та пара буркотливих детективів із дальніх дільниць. Пройшла ціла вічність, поки Сансет організував цей натовп у нормальну колону, яка включила сирени, мигалки, та помчала в Пабсет ігноруючи світлофори.

Я розслабився. Те, що відбувається, мене цілком влаштовувало. Звичайно, прирізати Саймона по-тихому, було набагато краще і набагато надійніше, але від цього натовпу він навряд чи втече. Треба тільки Сансета попросити, щоб охорону йому посилив. До ранку потерпить, а там і рідня примчить. Я був би радий бачити дядька Брайса, але, швидше за все, це буде Еван, якщо тільки кузен не зайнятий.

Настрій піднявся. Раптом пролунали хлопки, поліцейський автомобіль сіпнувся і затрусився, наче потрапив з асфальту на криву бруківку, але гуркоту не було. Звуки наче потонули. Та ж сирена стала не голоснішою за комариний писк. Коп за кермом ударив по гальмах, екіпажі спереду і ззаду повторили маневр, роблячи вимушену зупинку. Констеблі відчинили двері і вискочили зі зброєю напоготові.

- … землю! – повернулися звуки криками поліцейських. А потім ті ж хлопці попадали на землю з криками та хрипами сповненими болю. Поруч Кастет схопився, вдарився головою в стелю і зігнувся дугою від болю. У бідолахи налилися кров'ю білки і потекли криваві сльози.

Зовні пролунала пара пострілів, прогула і вибухнула вогненна куля. Мій водій обм'як на сидінні. Я швидко перевірив – пульс на місці, можна не хвилюватися. Треба було вибиратися й заволодіти хоч якоюсь зброєю, тільки заднє сидіння від переднього було відокремлено залізними ґратами, а ручки на дверцятах зсередини не були передбачені. Я вивернувся на сидінні, уперся спиною в хлопця, що втратив свідомість, і вдарив каблуком вікно. Не думаю, що хтось почув брязкіт під гуркіт стрілянини. Скло обсипалося великими уламками, залишивши пару дрібних зубів знизу. Я швидко збив їх каблуком і виставив ноги назовні, схопився руками за дах, але назовні вислизнути не встиг. Хтось схопив мене за ногу і ривком витяг із салону, шпурнувши на брудний асфальт.

Надзвичайно товстий шар пилу був першим, що впало в око. А потім я побачив колеса з застарілими шматками шин на дисках. Не пил це був, порох. Гімнюки кинули заклинання смерті під колеса машин, але обдумати цей факт не дали чиїсь грубі руки. Мене підняли за комір і поставили на ноги.

Вампір, з налитими очима вишкірив ікла і потягся до моєї шиї.

- Стій! – Біла іскра прилетіла кровососу у скроню, змусивши того смикнути головою і прибрати ікла. Волосся зі шкірою на скроні обсипалося прахом, оголивши рожеві тканини. – Я тобі що наказав, тупа скотина?

Вампір не відповів, після чергового пострілу, його голова сіпнулася ще раз, а тіло обм'якло. Я помітив, як Сансет пірнув назад за дверцята свого автомобіля і наслідував його приклад.

– Детектив! – заревів знайомий голос. – Ви не безсмертні!

Біла іскра смерті вдарила дверцята і обсипалася фарбою, що перетворилася на лушпиння.

- Як і ти, Ноа, – не знітився Джон.

Я підібрав револьвер, що вилетів із рук констебля, котрий лежав поруч.

- Проблема в тому, Джоне, тобі ще треба довести, що це я. Ось скажи, чому я не ховаю обличчя, даю себе розглянути і веду цю розмову? Слова можна трактувати двояко. Можливо, я хтось інший і намагаюся очорнити Валентайна?

Я висунув голову, щоб подивитися на те, що відбувається крізь шибки: п'ять кровососів, один точно зі зброєю. З поліцейських на ногах два детективи та один констебль. І ті, й інші ховалися, але не Ноа. Розмовляючи він підійшов і відчинив двері автомобіля, в якому везли Саймона. Криваві сльози Ферона не зачепили.

- Ноа, мені не треба нічого доводити, – сказав Сансет, пальнув точно в голову вампіру, але куля відскочила. – Коли «Длань» дізнається про висушені трупи в підвалі… – Сансет стрільнув у іншого вампіра, що намагався зайти йому за спину.

- Висушені? – Перепитав Валентайн і розірвав ланцюги наручників, що сковували Саймона. – Цікаво. – Кровосос розвіявся темним димом, щоб кількома митями пізніше матеріалізуватися у детектива за спиною. Джон різко обернувся, але Валентайн недбалим помахом кисті вибив пістолет з його руки і послав іскри смерті з вказівних пальців в іншого детектива та констебля, заважаючи їм стріляти. Кровосос схопив Сансета за сорочку і рвонув так, що ґудзики полетіли в різні боки. Валентайн схопив захисний амулет копа, зірвав його з ланцюжка і кинув у констебля з такою силою, що той пробив вікно дверей, за якими коп ховався. Ще раз недбало шльопнувши чинившого опір детектива по руках, вампір приклав два пальці до його чола, і Сансет знепритомнів. У спину Валентайна врізалося дві кулі та блискавка. Остання його пройняла і розлютила. Ноа зірвав із петель двері й кинув у детектива. Важкий шматок металу врізався в в інші дверцята, за якими ховався детектив, а ті, в свою чергу, вдарили його, припечатавши до машини. Слідом прилетіла іскра смерті і перетворила щоку копа на попіл, оголивши зуби. З незрозумілої причини Ноа намагався не вбивати копів.