Я трохи переживав, що не встигну до вистави, та логіка підказувала, що це варто списати на нерви. Клубний час ще не настав, а стирчати біля будинку – нариватися на неприємності. Ми з Кастетом пристойно повечеряли сирним супом, зїли по шматку яблучного пирога з корицею і запили його чашкою чудового чаю з молоком. Мій водій дуже швидко покінчив зі своєю порцією, ковтаючи її як голодний пес. Голодні звички Смаглер-бей погано вивітрювалися з його нутра. Я замовив ще пирога і попросив повторити повільніше.
- Ми тягнемо час. Не поспішай, насолоджуйся смаком, – порадив я.
- Я можу просто посидіти.
- Притупуючи ногою та поглядаючи у вікно на машину? Ти демонструєш нетерпіння. По ньому тебе й запам'ятають.
- Штучки кланового навчання?
- Швидше дідового, – посміхнувся я. – Старий вчив як вести себе за столом.
- Відрізняти рибну вилку від салатної.
- Це не головне.
- А що ж?
- Вміння копіювати манери співрозмовника. Недоречно витирати руки скатертиною, за одним столом з герцогом і робити зауваження щодо відсутності тієї самої салатної виделки за столом селянина. Окрім цього, дід навчав мене готувати з обмеженої кількості продуктів у похідних умовах, а також швидкому поглинанню: пиріг можу зжерти – моргнути не встигнеш.
- Заб’ємось, що я швидше?!
- Не зараз.
Тільки-но Кастет знайшов потрібну вулицю, ми приблизно вирахували в якому кварталі буде будинок і з'їхали на паралельну, щоб повернутися набагато північніше. Кастет припаркувався на тротуарі, носом на південь. В кафе ми провели близько години, але навіть так у машині довелося провести набагато більше часу. Я витратив його на перезарядку, забивши магазин пістолета найдорожчими та найефективнішими кулями, що мав. Поворот, біля якого планувала зупинитися вантажівка з Флауером, був весь на виду, а ось тимчасову базу Валентайнів ми майже не бачили. Черв'ячок сумніву точив нерви, нашіптуючи, що Лукас мене обдурив, і потрібний будинок знаходиться на іншій вулиці. Згодом стало зрозуміло, що жодних хитрощів Лукас тут не використав. Знайома нам вантажівка зупинилася точно в належному місці. Я згорнув кришку перстня і зачерпнув більше мазі: трохи собі, трохи Кастету. Вона йому майже нічого не давала, але про всяк випадок нехай буде.
З-під тенту вирвався червоний спалах, секунд десять тривала слабка ілюмінація, поки світло згасло. З кузова вискочив Джеймс Флауер і рішучим кроком попрямував до будинку в середині кварталу.
- Заводь двигун, – наказав я Кастету.
Вантажівка звільнила стоянку і поїхала в невідомому напрямку, Флауер підійшов до зачинених дверей.
- Повільно їдемо, – наказав я.
Руки Джеймса загорілись, він розвів їх ширше та змахнув як метелик крилами, перетворюючи вогонь на полум'я, після чого неспішно звів руки так, щоб ліва опинилася над правою, а між ними затанцював вогняний вихор. Елементаліст різко крутнув кистями так, що тепер права виявилася зверху, а вихор згорнувся тугим клубком вогню. Джеймс звів долоні, двері перед ним вибухнули.
Рвонуло так, що в будинку вилетіли вікна. Полум'я поглинуло дерево і виплюнуло на вулицю сотні розпечених вугликів, що повністю перегоріли ще до того, як осіли на землю. Джеймс одним стрибком увірвався всередину. З даху на балкон третього поверху пікірувала пара тіней, у два стволи вони вдарили по три короткі черги, але автоматний стрекіт на цьому не вщух. Дівчата увірвалися всередину, а багатоголосий гуркіт куль виривався з дому як собачий гавкіт, що починався на одному краю села і закінчувався на іншому, та й собаки були різні: між стрекоту Томпсонів, басовито проривалися поодинокі постріли, дзвін стали і скла, звуки важких ударів і навіть свист незрозумілої природи.
Під глухе «бум» з вікна третього поверху вилетіла постать у чорному, поруч впав автомат, дозволивши впізнати «своїх». Слідом за дівчиною вискочив чоловік у чорному костюмі і одразу ж вдарив її по ребрах так, що жінку впечатало в дверцята найближчого автомобіля. Він підхопив автомат.
- Тисни! – наказав я Кастету. Клінт вдавив педаль газу в підлогу, вампір навів ствол на дівчину, почув шум двигуна за спиною, різко розвернувся і майже впритул спустив курок. Півдесятка куль врізалися в лобове скло і відскочили від захисної печаті Гаррі. Автомобіль на повній швидкості врізався в вампіра, штовхнув його на асфальт і двічі підскочив, переїжджаючи тіло. Кастет зупинив машину.
Я вискочив першим. У правій пістолет, у лівій кинджал. Проклятий кровосос з переламаною ногою, неприродно вивернутою рукою і слідом протектора шини на обличчі намагався підвестися, але дочка Ліндеманна, вже підвелась, скочила на нього, різко звернула виродку шию, двічі провернула навколо осі і відсікла ножем. А сильний був гад, судячи по десятку дірок у піджаку.
Жінка підхопила автомат, але диск від нього просто відвалився, та й ствол повело після наїзду. Відкинувши поламану зброю, вампірша дістала пістолет і розвернулась назад до будинку. Перед її обличчям блиснула золотиста плівка захисної магії, але постріл був непростий, і захисний амулет на грудях під чорним одягом просто розірвало, штовхнувши кровососку на землю.
Я миттєво вирахував стрільця у вікні, хоч його постать і була приглушена темним серпанком магії. Дві громові кулі в обличчя нахабі і відступити під прикриття Купера. Вони вибухнули хмарою розрядів, розбившись об надзвичайно міцний захист, зате підсвітили фігуру стрільця Кастету, і він підтримав мою стрілянину. Черга із зібраних на коліні куль пройшла набагато вище, потім нижче і несподівано легко прошила захист разом із головою стрільця, але хтось підхопив його за комір, прикрився як щитом і продовжив відстрілюватись.
Перший успіх надихнув Кастета і він втратив обережність. Щоб легше було цілитись, він вискочив з-за автомобіля і відразу спіймав кулю. Автомат полетів у один бік, Кастет у інший. Я кинувся до нього, схопив за комір і рвонув під прикриття машини та так, що тканина затріщала.
#1026 в Фентезі
#174 в Бойове фентезі
#320 в Детектив/Трилер
#163 в Детектив
Відредаговано: 17.07.2023