Частина 25

- Ось, - сказав Гаррі, демонструючи шматок старого шкіряного ременя трохи довшого за його передпліччя. На внутрішній стороні були випалені руни, а в пряжку була вплавлена пара каменів-накопичувачів. Чародій кинув пояс вампірші і наказав. – Одягай.

Розтягнувши його двома пальцями, кровососка скептично заявила.

- Трохи закороткий, не гадаєш?

На шию одягай!

Вампірша прищурилась і вишкірила ікла хижою кішкою, але швидко взяла себе в руки.

- Що він робить...

- Відрізає і припалює.

- Як мило… - протягнула Кейт.

- Або так, або сиди в машині.

- О, я можу посидіти, та очищення організму стримати не зможу. Пахнути буде… не квітами.

От тільки вампірського гімна мені в Купері не вистачає. Я невпевнено подивився на Гаррі, чародій вперто нахмурився, явно зібрався впертись рогом і домовлятись не стане. Треба щоб оділа.

- З твоїх же слів тобі нічого боятись, оскільки Лукас ні при чому, - сказав я.

- А хто гарантує, що ви після всього дозволите мені його зняти?

- Даю слово, що дозволим, якщо Ліндеманн ні при чому, - втрутився я раніше, ніж Гаррі видав черговий їдкий коментар. Він вампірів любив так же, як і я, та міг собі дозволити більш відвертий тон. Тим не менше, моя відповідь кровососку не переконала.

- Сер Гаррі? – відповіла вона.

- Мені не потрібна війна з вампірами, - відповів чародій. Кейт вигнула те місце, де раніше росли брові. – Та знімемо, тобі сказали!

- Тоді ще одне. Поверніть мені волосся!

- Ми їх не брали, - нетерпляче пожартував я.

- Не смішно. Я не можу з’явитись на людях в такому вигляді! – Кейт вказала на голову з клаптем покрученого волосся. – У мене була розкішна зачіска і я її поверну. А у вас повинне бути якесь заклинання на прискорення росту .

Гаррі спантеличено почухав галявину на маківці. От хто взагалі не парився про такі дрібниці.

- Ну, можна щось придумати, напевно.

- Тільки так, щоб у мене вуса не вискочили, а то чула я про чудо-зілля.

- Рахувати треба, - задумався Гаррі. – Камені крові і хутро…

- У вас повинен бути запас. Поверну вдвоє більше.

Гаррі смикнув бороду. Ентузіазму в рухах додалось, довелось втрутитись.

- Стоп! – Я нагадав. – У нас Флауєр з котушок злетів, а ви волосся обговорювати будете?

- Мовчав би! – заявила Кейт. – Це через тебе я така. Ніякої вдячності! Одягаю, - сказала вона, - та з вас волосся.

Ошийник вона оділа тільки після того, як Гаррі кивнув.

- А тепер вимітайся з мого авто, - попросив я.

- Куди намилився? – запитав Гаррі.

- Заїду до Єйлі, щоб вона подзвонила Фінеллі і дізналась причину, з якої її братчик вирішив відправити мене на той світ. Додаси щось від вогню, поки я збігаю переодягнусь? – запитав я чародія, вказавши на машину.

- На швидку, краще ніж є, нічого не зробити. Стоп! На біса тобі зараз кудись їхати? Завтра твої приїдуть.

- По-перше, ніхто не чекає від мене такого фінта. По-друге, не факт, що мої сильно розбиратись стануть. Для них в пріоритеті буде Саймон. А Флавера вони можуть мимоходом загасити.

- Мимоходом загасити Флавера?! Дункан, ти, здається, не усвідомлюєш, як тобі пощастило злиняти.

- Не можу не погодитись, - підтримала його кровососка. – Лорд Флавер один з найсильніших елементалістів вогню. Я, як і раніше, за дзвінок батьку, та, якщо ти не збираєшся слухати мене принципово, послухай сера Гаррі.

- Я туди й назад!

Гаррі надувся.

- Закрию в клітці, - сказав він.

- Чудове рішенн! – підтримала його вампірша. – Потім ванна, і займемось моїм волоссям.

- Гаррі! Ти ж не серйозно, - обурився я. – Гаррі!

- Цить! – підняв палець чародій і витріщився внікуди. Щось відбувалось на його землі. – Він тут.

- Флавер? – запитали ми в один голос з вампіршею.

Гаррі невдоволено труснув рукою і дістав книгу заклинань із просторової кишені. Підкоряючись жестам, почали перегортатися сторінки. Гаррі вихоплював із них готові заклинання і кидав на себе, запустивши в конюшні невелику ілюмінацію. Говорити при цьому він не переставав.

- Сідай у машину і заводь двигун. Дійде до бійки – їдь. Раджу прямо в Авок, без зупинок.

- Розумне рішення, – підтримала його кровососка і замкнулася на передньому пасажирському сидінні.

- Вимітайся! – наказав їй Гаррі. – Зі мною підеш.

- У такому вигляді?

- Він все одно сліпий. Жодних попутників, Дункан.

Вампірша знехотя вилізла з машини.

- Може, і на мене захист від вогню накладете?

Гаррі замислився, а потім перегорнув книгу і кинув із відкритого аркуша щось червоне в Кейт.

- Дякую, - сказала вона.

- Від нашийника не врятує, – попередив її Гаррі. – Ходімо.

Я сів у Купер і завів двигун. Напевно, це були найдовші десять хвилин у моєму житті. Від нічого робити я наніс мазь на третє око і перезарядив магазин бронебійними. Ледве педаль у підлогу не втиснув, коли двері відчинилися і з'явилася зіпсована темрявою з розгалуженнями крові постать. Найбільше зосередження пітьми було в районі джерела стихій, але навіть зелень крові в духовному серці була вражена нею.

- Дункан, все нормально, – сказала Кейт. - Ми домовилися.

Відразу після Кейт у стайню увійшов Гаррі, а за ним Джеймс. Чоловіки на тлі вампірші виглядали блідо. Навіть у Іскри джерело горіло вогнем яскравіше. Зуб даю, ці двоє ховають справжню силу.

Минулий бій зовсім не відобразився на зовнішності Флавера, хіба що невелика дірочка на штанині з'явилась, і невелика кульгавість.

- Дункан, іди додому, – сказав Гаррі, – і не лякайся.

- Лякатися чого?

- Невелику бійку розіграємо.

Гаррі знову дістав книгу і почав розкидатися печатями, схемами та просто рунними ланцюжками, що лягали на землю, липли до балок та стелі.

- Бігом, хлопче, – скомандував Флавер, – інакше мені доведеться повернутися до попереднього плану. В якому я тебе вбиваю.