Частина 20

Ранок почався з чашечки доброго чорного чаю. До нього ще трохи бобів і пара смажених яєць була, та не суть. Чай був відмінним. Ще б крапельку молока…

- Август, звичайно, мерзота талановита, - розповідав Гаррі, - але Вінсент набагато досвідченіший. В чесному бою я би його розкатав, та байстрюк ніколи не дасть мені такого шансу, а проти пари я не протримаюсь.

- Август – син, Вінсент – батько. Це вся хвалена сім’я Фейрбернів?

- Що ти! якщо говорити про чародіїв – чоловік десять рідні різного ступеня близості. Від Пітера – рідного брата Вінсента, до сьомої води на киселі. АА ще є наймані одинаки. Тільки серед них немає бойовиків. Пітер ще щось уміє, і передав знання дочці, усі інші – все більше ремесленники. Бойова наука Фейрбернів, як і титул барона передається строго  від батька до старшого сина. Сам розумієш, для чого це зроблено.

- У нас все інакше, в клані навчають всіх однаково.

- Ти сам в це віриш? Хочеш сказати старий Кінкейд потратив на твоє навчання стільки ж сил і грошей, як і на якогось лівого хлопчака?

- Зрозуміло, що ні, тут справа в іншому, що у нього була можливість ганяти мене довше, ніж інших. У нас були додаткові заняття з вільним відвідуванням. Вільним для всіх крім мене. Коли кузен Логан виявив бажання, дід і його припряг, як ломову коняку.

- Добре-добре, - вроді як здався Гаррі, та на ділі тільки додав сарказму в голос. – Клан Бремор – найсправедливіший, найсильніший клан у всьому світі, люди в ньому найчесніші і найпорядніші, чаклуни і перевертні наймогутніші і найблагородніші…

- Обов’язково передам твої слова дядьку Брайсу.

- Налякав їжака голим задом.

- І це передам.

- Це краще не треба, - опам’ятався Гаррі, смикнувши себе за бороду. – А загалом, у тебе віри в клан, як у фанатика Хеміша в Бога. Та вона тебе не порятує. Що Вінсент, що Август легко розмажуть тебе по асфальту. Йти з претензіями до старого гімнюка – не найкраща ідея.

- Гадаєш краще одразу до Валентайна?

Гаррі подарував мені погляд під назвою «Зовсім здурів?».

- От і я так думаю. У мене всього два шляхи: Валентайн і Фейрберн.

- Набагато більше, - не погодився Гаррі. – Люд спілкуються. Твого Саймона бачили в компанії кровососа, у тебе є його ім’я. Хтось, не так агресивно налаштований цілком може знати його адресу.

- Час! – заперечив я. – Поки опитаю всіх цих гіпотетичних «можуть знати», мене гахнуть три рази. Ти ж розумієш, що Саймон не стане тікати. Він зараз як і я збирає інформацію.

- Добре, переконав. «Цеглину» даси, допрацюю її під Фейрбернів. Ти ж автоматом не користуєшся?

- Ні. А що?

- Віддай Кастету. Я там з кулями погрався, хлопець прикриє якщо що…

- Не хотів би його втягувати.

- Пізно, - відмахнувся Гаррі. – Крім того, я і над машиною попрацював. Звичайні кулі її хіба що подряпають. Ефект обмежений накопичувачами, та сотні дві витримати повинна. Тобі потрібен водій, щоб вчасно змитись, коли діло запахне смаленим, а йому – почуття відповідальності.

- Він за брата відповідає.

- Більше ні. Картуз офіційно став моїм учнем, з його перспективами все зрозуміло і Кастет задумується, чи потрібен взагалі чародію старший брат.

- Ох…

- Та ще й юнацьки максималізм. Не тек яскраво як у тебе виражений, та все ж…

- Ей!

- Ти не маючи якихось видатних здібностей, поставив собі завдання самостійно виловити чаклуна-вбивцю, тісно пов’язаного з вампірами.

Не ставив я перед собою такого завдання! Чи ставив? Здавалось би хотів захистити сім’ю, а в озвучці Гаррі вийшов розпещеною, самозакоханою дитиною. Як таке можливо? Я ж зважував кожен крок, оцінював ризики. Згоден, з останнім були промахи…

- Невже дійшло? – запитав Гаррі. – Дзвони дядьку, Дункан. Дзвони Брайсу і говори, що бачив гімнюка. Через день в місті буде команда досвідчених мисливців, що перетрусить Фарнелл як блохасте одіяло.

- Мисливці можуть його злякати, - буркнув я.

- Ти дійсно так вважаєш, чи відмовки придумуєш? Для тебе важливіше Саймона піймати чи довести сім’ї, що ти чогось вартий?

Я різко відкрив рота, щоб заперечити і поморщився від усвідомлення того, наскільки неприємним було останнє припущення Гаррі. Чому? Виходить він правий?

- Телеграму відправлю, - буркнув я. – Зі старим Фейрберном переговорю і відправлю.

На зустріч я поїхав як і належить забезпеченому чоловіку – на задньому сидінні автомобіля. Нехай не сильно представницького, зате броньованого і свого.

«Дім Фейрбернів» знаходився в Сіті, ближче до Нью-хай, де проживали багатії. Незважаючи на помпезне «Дім» це був лише поверх в новому двадцятиповерховому хмарочосі. Фейрберни володіли невеликою частиною, зате серед співвласників числилось ім’я самого герцога і пари інших впливових прізвищ, так що для штаб-квартири це місце підходило якнайкраще. Інші представництва були розкидані по всьому місту і орієнтовані на свого цільового покупця. Крім цього у Фейрнбернів був особняк з місцем сили вогню в Сангардені і амулетне виробництво в Баттерсі. Але саме в Сіті, в «Домі» приймали багатих клієнтів. Якщо ж до багатства додавався ще титул, або воно виходило за рамки пристойного, клієнтом займався особисто лорд Фейрберн. Тут він проводив більшу частину свого часу, так що я знав, куди їду.

Кастет залишився в машині з автоматом на передньому сидінні, а я з сумкою наперевіс зайшов в ліфт. Вона, звичайно не сильно пасувала дорогому костюму, зате в ній була «цеглина», патрони та зілля. Під здивованим поглядом ліфтбоя в червоній уніформі і смішній шапочці, я прийняв зілля для прискорення реакції. Двері відкрились на сімнадцятому поверсі. Підлога з чорного мармуру в простором залі була відполірована до дзеркального блиску. Блистіли колони і велика кількість скляних вітрин на стійках із темного лакованого дерева. На оббитих оксамитом полицях лежали розсипи дрібничок на кшталт кілець, запонок і брошок. Була там і зброя від звичайних зачарованих клинків і пістолетів, до повністю магічних жезлів і бойових перстнів. Найціннішим екземплярам було відведено окреме місце, як он тій тростині під скляним ковпаком, чи костюму на манекені в кінці залу. Відвідувачів було менше, ніж консультантів. Один із хлопців в сірих костюмах трійках одразу спробував взяти мене в оборот. Я постарався зробити так, щоб він одразу побачив перстень на моїй лівій.