Норман став ніби молодше і веселіше поруч з новим другом. Почав більше гуляти, мугикати пісні під час роботи, та і їжа в компанії стала смачніша. А пес прямував за ним всюди — коли той порався по господарству, на прогулянки лісом, або на риболовлю до озера. Навіть коли Норм сидів біля каміна і розповідав про своє життя, йому здавалося, що пес дуже уважно його слухає.
Пес вмів відчувати настрій Норма. Коли той був сумний, він підходив та клав голову йому на коліна, ніби розуміючи його біль і одразу легшало на душі.
Одного сонячного дня, вони пішли у ліс по гриби та ягоди. Раптом десь хруснула гілка, почулося якесь шарудіння, пес насторожився і побіг у кущі. Норман злякався, що там, міг бути якийсь хижак, й хотів піти на допомогу, але кущі знов затріщали, і з’явився пес, тримаючи у пащі великого зайця. Попри свою травму, він залишився гарним мисливцем, і ще багато разів впольовував дичину.
Якось Норман захворів. Він майже весь час спав, зрідка спускаючись підкинути полін у камін, приготувати відвар і нагодувати пса.
Однієї ночі він прокинувся від того, що пес голосно гавкав та шкрябав у двері. Не відразу зрозумівши, що відбувається, Норм подумав, що пес хоче вийти погуляти, хоча раніше так ніколи себе не вів. Насилу вставши тільки відчинив двері, як тієї ж митті пес забіг у кімнату, та знову почав гавкати.
— Чарлі, я не розумію тебе. Що сталося?
Пес вибіг з кімнати й одразу вбіг знову, продовжуючи гавкати. Тут Норм зрозумів що щось трапилося. Пішов до сходів, і тільки тоді він відчув їдкий дим. Спустившись на перший поверх, він побачив що підгоряє килим, напевно тріска випала з каміна. Норм схопив відро з водою і загасив пожежу, що починала розгорятися. Відчинивши вікна, щоб провітрити дім, сів навпочіпки, покликав Чарлі, та обійнявши його промовив:
— Друже, ти врятував наші життя! Дякую небесам, що ти з’явився в моєму житті. Про такого друга можна тільки мріяти.
Він ще довго сидів обіймаючи та погладжуючи пса по голові. А той, розуміючи що потрібно його людському другу, сидів, з насолодою приймаючи ласку та любов.