Алекс

Я стояв та дивився на те, як інші студенти розташовувалися в маєтку. Ми навіть і явити не могли, що це місце стане притулком для стількох людей. Однак вони всі тут тому, що готові боротися за наш світ. І це мене неабияк дивувало, адже все ж ми навчаємо досить смілих студентів. Я ж навіть не чув, як до мене підійшов Браян. Я зовсім не очікував, що мій друг буде воювати поруч з нами. Ні, він знав де я, проте я довіряв цьому метаморфу. Це було на всяк випадок, однак цього я точно не очікував. Тепер хвилювань стало ще більше. 

- Навіщо ти привів їх? - врешті сказав.

- Не треба робити вигляд, що ти злий. Я знаю, що вам потрібна допомога. - посміхнувся він. - До того ж я не вмовляв, тут всі ті, хто захотіли піти самі. 

- Але кожен з них може загинути... - почав я.

- І вони розуміють, на що йдуть. - перервав мене хлопець. - Кожен тут знає, що з ним може статися. І вони готові. Ви не маєте бути самі. От бачиш її? - він вказав на ту рудоволосу дівчину з унікальним талантом, а я лише кивнув. - Вона сама заявилася до мене одного дня, заявивши, що ми маємо вам допомогти. І хоч в мене такі думки були, і я вже збирався вирушити до вашого маєтку, та саме Ангеліна повідомила іншим. Вона особлива дівчина, однак ніхто так і не зміг її розгадати.

Я ж придивився до неї. На вигляд ніби звичайнісінький метаморф. Так, досить гарна, але нічим особливим не виділяється. Проте я занадто добре пам'ятав її талант. Щось тут точно не так. І нам потрібно це вияснити...