Адам

Я досі не міг повірити, що це справді відбувається з нами. Мені здавалось, що це просто жахливий сон і зовсім скоро я прокинусь і все буде як раніше. Не так давно ми були простими студентами, які хвилювались лише перед іспитами. Ну добре, тими, що володіли магією дракона. А ось тепер ховаємося в родинному маєтку Каталіни від її прийомних батьків, що знищили Академію Метаморфів, а тепер ще й хочуть захопити світ. Хоча всі разом, проте кожен був в небезпеці, не дивлячись на потужну магію Діани, що захищає дім.

І лише ми маємо щось зробити аби врятувати світ. Раніше ж я боявся будь-яких реальних небезпек після того, що сталося з моєю мамою. Мені навіть думати не хотілось про те, що я буду хвилюватись за своє життя та готуватись до битв. Однак все змінила Каталіна. Вона подарувала мені нове життя. І коли ми переможемо, то все стане ще краще. 

Принаймні я вірив, що все закінчиться для нас чудово, і ми зможемо почати нове життя. Тоді я вже буду готовий до всього, навіть ризикувати власним життям заради безпеки Кет та всього світу.

- І як тобі вид звідси? Подобається? - спитав Алекс, коли я дивився у величезні вікна вітальні на другому поверсі. - Знаєш, маєток, в якому ми виросли, хоч і трохи більший за цей, проте там немає затишку. Там ніхто себе не відчуває як вдома. Тут все інакше. Після нашої перемоги я перероблю певно чи не весь будинок.

- Але ж ваше дитинство не було вже аж таким поганим? - не зрозумів я. – Каталіна розповідала, що тепер вона на все дивиться інакше.

- Ні, в ньому були і хороші моменти. Проте і я починаю інакше реагувати на все. Мої рідні батьки винні в жахливих речах, і якщо стане вибір, то мені доведеться вбити їх. Але я досі продовжую любити їх якоюсь частиною своєї душі, - видихнув хлопець. - Це означає, що я теж поганий? Мені здається, що я неправильно щось роблю.

- Ні, зовсім не так. Ти їх син, вони виховали тебе. До того ж ти, Алексе, хороша людина. І навряд чи зможеш ненавидіти їх так сильно, - чесно відповів я. - Повір, Каталіна теж любить їх. Десь в глибині душі їй важко прийняти той факт, що вони знищили її рідних батьків. Та й зараз збираються знищити весь світ. Взагалі Варгаси це доволі своєрідна родина.

- Це точно, Адаме. З такою родиною пригоди забезпечені, - розсміявся Алекс. - Але я радий, що в Каталіни є ти. Вона щасливіша поруч з тобою. 

- Я сподіваюсь, що так буде і надалі, - видихнув я. – Я готовий на все піти, аби лише вона посміхалась.

- І я знаю це, як і Каталіна, - він поплескав мене по плечу. – Нам пощастило з тобою.

- Як і мені з вами, - посміхнувся я.

І я справді сподівався, що так буде і надалі. Мені не хотілося, аби ця дівчина хоч колись страждала. Вона для мене дорожча за весь світ. І якщо це означатиме, що мені доведеться знищити усіх заради неї, то я це зроблю…