Глава 15

Повертатися в Академію після всього, що сталося не дуже то й хотілося. Я б ніколи не могла повірити, що люди, яких ми називали своїми друзями, нас зрадили. А батьки... Алекс досі не може отямитися, адже він до останнього не хотів вірити. Тепер йому вдвічі складніше, бо він має впоратися з магією водного дракона. А мені ж потрібно буде опанувати чорну силу. І чи це вона підсилювала мою ненависть, чи вона справді така є. Я хотіла знищити людей, яких стільки років називала батьками. Вони забрали в мене рідних, забрали дитинство. А все через те, що згідно з пророцтвом я мала стати хранителем артефакту. Та чи варте це все було життя рідного брата? Я їх зненавиділа.                           

І якби не Адам, що весь час був поряд, я б просто зірвалася. Хотілося кричати від всього цього. Але ми впораємося. Так, ворогам вдалося втекти, та це ще нічого не означає. В нас досі п'ять драконів, хоча і змінився трохи склад. Але тепер ми прямували в школу, аби вирішити, що ж робити далі. Та коли ми підійшли ближче, то просто завмерли на місці. Це була не та Академія, до якої ми звикли. Вона була майже повністю зруйнованою. Від шоку на якусь мить я застигнула, не в змозі навіть говорити. На щастя Адама міцно тримав мене за руку, повертаючи в реальність.                                                      

- Академія... - прошепотіла я.                                                                                                            

- Її більше немає. - сказав Алекс. - Вільям зруйнував її.                                                                         

Я помітила, що він почав називати свого батька на ім'я. А значить йому і справді соромно за них. Навіть уявити не можу, наскільки йому важко. Вони не тільки відібрали в мене батьків, а ще й Академію. І я дуже не хотіла цього, адже сподівалася на мирне розв'язання питання. Та все ж не вийшло. Тепер все стане інакше.                                                                                                            

- Значить, вони почали війну. - промовила я. - І ми маємо бути готовими...                                         

І це справді так. Я знала місце, де ми будемо в безпеці. Нехай ця битва буде за ними, та у війні переможемо ми...