Мені завжди здавалося, що Академія метаморфів має бути найбезпечнішим місцем у всьому світі. Все ж, кому прийде в голову нападати туди, де зібралося стільки воїнів. От тільки хто би міг подумати, що ми можемо померти як в стінах Академії, так і за її межами. Особливо коли в них тепер повний комплект драконів, як каже Алекс, і вони можуть відправити нас на будь-яке завдання.
Та чомусь я хвилювався не за себе. Мене більше турбувало те, що вони можуть зашкодити Каталіні. І я сам не розумів, що зі мною таке відбувається. Я ще ніколи такого не відчував по відношенню до іншої дівчини. Мені хотілося турбуватися про неї, оберігати. Та я був ладен вбити того Дрейка, коли він цілував її. Невже це справжні почуття?
Може саме через них я і кинувся її захищати від того, що може очікувати на Каталіну в печері. І якщо минулого разу це вийшло випадково, то тепер я і справді не хотів лишати її саму. Що ж таке відбувається?
І що тепер буде далі?