Останній дракон

Адам

Канікули... Якщо чесно, я їх ніколи не любив, адже в цей час маю повертатися додому. І хоча сам будинок ми продали ще після того випадку, однак я не міг бачити свою родину. Особливо Кармен, яку при всіх називав мамою. От тільки правду майже ніхто не знав. Бабуся називала мою справжню маму соромом для нашої родини. Не дивно, що я з нею вже стільки не спілкуюся...

- Адаме, ти в порядку? - запитала мене Кармен.

Я ж весь свій вільний час проводив в тренувальній залі, намагаючись відточити свою майстерність. Я досі пам'ятав як застигнув перед небезпекою. І тепер кожного разу, коли мені загрожує щось, я нічого не можу зробити з собою. От Кармен зараз найшла мене тут. Вона була дуже милою, але все ж я не можу нормально сприймати її, хоч ця жінка мене і виростила...

- Все в порядку. - відповів я. - Але хочу залишитися одному. Мені потрібно тренуватися.

- Адаме, я розумію, що щось сталося з тобою. Назвемо це чуттям метаморфа. - посміхнулася вона. - І я хочу допомогти тоді. Ти ж знаєш, що я вважаю тебе своїм сином.

Я це прекрасно знав, однак нічого не міг з собою зробити. Я не заслуговую на хороше відношення до себе...

Ана-Марія Еріш

Подобається

#508 в Фентезі
#1951 в Любовні романи
#474 в Любовне фентезі

У тексті є: магічна академія, дракони, магія та кохання

Відредаговано: 03.09.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись