Глава 9

Дрейк, батько та Алекс вирішили піти на полювання. Для моєї родини то взагалі одне з найулюбленіших розваг. Мама ж пропадала на роботі, а я вирішила скористатися родинною бібліотекою. Колись мені розповідали, що тут одна з найбільших колекцій рідкісних книг. Однак насправді в моєму маєтку було ще більше. Та я хотіла дізнатися деякі моменти. Пам'ятаю як в дитинстві я тут проводила по кілька днів, аби дізнатися історію своєї родини. Так вже сталося, що я стала першою дівчинкою в родині після Марселії Варгас. І я не розуміла, чому саме так сталося. Можливо є якесь прокляття. Та саме ця інформація ніби зникла з усіх архівів. Але зараз мене цікавила зовсім інша інформація.                                                                                                                               

В першу я хотіла дізнатися чому після перетворення на дракона, коли я використовую силу, не проявляється вже моя особливість. Невже це мало якийсь час дії. Проте інформації не було ніякої. Краще було б дізнатися в Даніеля, та він навряд чи розповість. Але от хотілося б більше дізнатися таки про артефакт. Насправді про нього не так багато інформації, адже ця річ була досить древньою. Зараз мене тут ніхто не міг бачити, тому я дістала кулон та покрутила його в руках. На перший погляд, нічого особливого, сама звичайна річ. Але я ніби відчувала, що вона дуже сильна. І чому саме мені дісталася роль хранителя? Інколи в мене були думки про те, аби розказати все Алексу чи батькам, але щось ніби зупиняло. І я не могла це пояснити. Як і про чорного дракона нічого не відомо. Тому я просто пішла бродити по будинку. Здавалося я тут знала кожен закуточок, проте в один момент кулон почав різко нагріватися. Дивно, тут проста стіна. Але щось мене таки тягнуло ближче до неї. Підійшовши, я приклала артефакт, і в той же момент стіна засвітилася, затягуючи мене в середину. Я очікувала побачити що завгодно, але не це.                                                                                                            

Проста кімната, без будь-яких особливостей. Хіба що досить старомодна. Стільки пилюки показувало, що тут вже давно ніхто не живе. Але в мене було якесь дуже знайоме відчуття, ніби я знаю це місце. На комоді стояла рамочка з якоюсь фотографією, і я навіть боялася підійти до неї. Однак коли все ж зробила це, то побачила портрет мого прийомного батька, тільки він тут виглядав молодшим. Другого ж чоловіка я впізнала легко, це був Самаель Варгас. Мій рідний тато. Який же він був гарний, розумію, чому він подобався стільком дівчатам. Але все ж обрав маму. Вони справді кохали одне одного. Якимось чином я могла це відчувати. Не знаю, що саме мною керувало, та я взяла фото з собою. При чому обрала саме те, де він один, а не з братом. Вже в кімнаті я більш детально розглянула його, де й помітила маленький клаптик паперу, що стирчав з куточка. Обережно я його витягнула та розгорнула. І яке ж було моє здивування побачити там своє ім'я.                                                                                 

"Моя люба донечка, Каталіна.                                                                                                            

Я дуже сподіваюся, що цей лист ти ніколи не прочитаєш, адже будеш рости з нами. Ми зможемо побачити твої перші кроки та перше перетворення, адже я впевнений, що саме цей ген проявиться в тебе. Хоча твоя мама і запевнює мене у зворотному.                                                                        

Якщо ж зі мною щось станеться, Вільям обіцяв, що виховає тебе як рідну. Знаєш, останнім часом я почав відчувати наближення смерті. І дуже хотілося, аби це було лише самонавіювання. Та для мене головне зовсім не це. Моє сонечка має бути в безпеці. Тобі може це й не відомо, але я дуже сильно хотів саме донечку. Таку маленьку принцесу з блакитними очима. І ти саме такою й народилася.    

Просто знай, що не дивлячись ні на що, ти була бажаною та улюбленою дитиною. І якщо мене таки не стане, то пам'ятай, що тато тебе дуже сильно любить.                                                      

З любов'ю, твій татусь С.В."                                                                                                            

Коли я дочитала цей лист, то в мене сльози навернулися на очі. Я знала, що була бажаною донечкою, адже мені про це говорили не лише Мераліси, а й Варгаси. Однак нам так і не дали шансу стати справжньою родиною. І це руйнувало мене зсередини. Але я вирішила не повертати портрет мого батька у ту кімнату. Діставши зі скриньки зображення моєї мами, яке мені подарувала Рейна, я ще раз уважно поглянула на них. Я пам'ятаю, що в дитинстві відчувала, ніби моє місце не тут, не з цією родиною. Але завжди вважала, що це просто якісь дурниці. Проте це виявилося правдою. Моя справжня сім'я була вбита, коли мені було лише пів року. Мої мама та тато не змогли мене виховати. І ці думки викликали в мене неабияку злість. На мить навіть з'явилася думка, що не просто так дракон віддав мені силу і саме я й знайшла кулон. Невже це все пов'язане між собою?