Глава 8

Мені справді не хотілося їхати з мого рідного маєтку, не дивлячись на те, як тут все виглядало. Я пробула ще кілька днів, і справа тут не лише в бібліотеці. Після того як з'явився Родерік, навіть почала відчувати в ще більшій безпеці. Він дуже добре пам'ятав моїх батьків, і розповів про них.

Я ще роздивилась кілька кімнат та різних приміщень, і деякі навіть збереглись в досить непоганому вигляді. Виявилось, що все не настільки погано, як здавалось на перший погляд. І я вже не могла дочекатись часу, коли відновлю тут все.

Як мені казали і раніше, я була дуже схожа на свою маму Діану. Я знайшла цілу кімнату, де були різноманітні портрети. Мої батьки були такими щасливими, а мама дуже гарна. Виявляється, в неї в юності теж були проблеми з даром, і навіть казали, що з нею вийде нікудишня чаклунка. Однак родина завжди в неї вірила. І тепер її називають однією з найсильніших відьом останнього тисячоліття. Вона змусила всіх заговорити про неї.

Знову фраза про те, що шкода, адже такий дар просто безслідно пропав. Родерік, як і інші, дивувався, що в мені проявився ген метаморфа. Він сказав, що я певно найрозумніша зі своєї раси. Після батька, звичайно. Але, як виявилось, він не часто з ними спілкувався.

Та я вирішила трохи відпочити від книжок про чорного дракона та почитала про магію. Виявляється такий сильний дар не міг так просто зникнути, він переходить до першого кровного родича.

А ним є я. Та в мені проявився ген метаморфа, а значить магія має бути в комусь іншому. Рейна якраз мені говорила про це. Далі йде Жаклін, а вона ж вже мала силу. Отже, сила в Ерін. Але дівчинка не вміє контролювати свій дар. І це справді дуже проблематично. Сподіваюсь, що я зможу їй допомогти.

Я б ще надовго залишилася тут, та від канікул майже нічого не залишилося. На мене чекає останній навчальний рік, а потім я зможу жити так, як мені хотілось. А значить потрібно вже збиратись.

Тому я швидко зайшла до Мералісів та попрощалася з ними. Довелося правда пообіцяти, що ми будемо часто бачитися. Ну що ж, я і не проти. Вони можуть приїжджати до мене в Академію, а я відвідаю їх на канікулах. Після навчання ж ми взагалі зможемо бачитись хоч кожного місяця.

А зараз час прямувати до родинного маєтку Варгасів. Чомусь після того, як я дізналася, що вони відмовилися від Самаеля лише через його кохання до чаклунки, мені довелося по-новому поглянути на свою родину. Вільям відмовився від рідного брата. Він навіть не згадував про нього жодного разу за всі ці роки. І навряд чи це тому, що він хотів вберегти мене. Скоріше за все досі не змирився з вибором брата. Може тому і я була чужою для них через мати.

Але я маю це зробити. Все ж вони мене виростили. А там ще й Дрейк завітає в гості, а я ж його стільки не бачила. Чомусь хлопець навідріз відмовився завітати до Мералісів. І я не розуміла чому. Напевно він хвилювався, що не знайде спільну мову з чаклунами чи не сподобається їм. Та вони ж такі хороші і прийняли би його.

А от Делія хотіла б, та в неї не виходило. Та й поки вона на канікулах, то треба було допомогти батькам. Вони якраз вибрались на відпочинок, бо не були там вже багато років. І я справді раділа за подругу. Але тепер я стояла перед дверима маєтку Варгасів, і так і не наважувалася увійти. Не знала, як тепер реагувати на батьків після всього, що дізналась. Родерік розповів про велику сварку, де Вільям сказав, що ненавидить Самаеля.

Але все ж, зібравшись з силами, я увійшла в середину. Мене одразу ж зустріли з обіймами. Однак я помітила, що тепер між нами була певна незручність. А може так було і завжди, та я просто цього не помічала. Хоча з Алексом все було як і раніше. От в ньому я точно ніколи не сумнівалася. Він все одно залишиться моїм старшим братом.

Я якраз встигла перевдягнутися та вийти з душу, коли мене покликали вниз. Ніби там на мене очікує невеличкий сюрприз. Єдине, що я хотіла, це просто відпочити та виспатись перед навчальним роком. Та все ж не могла відмовити батькам.

І яке ж було моє здивування, коли я побачила Дрейка. Я так сильно скучила за ним, адже ми не бачилися досить давно. Я ж одразу ж підійшла до нього та обійняла хлопця. Байдуже, що поруч стоять батьки. До того ж я вже доросла і можу проявити емоції до свого хлопця.

Думаю вони досить непогано відреагували. Ще б, Дрейк з відомої родини метаморфів, тому й абсолютно влаштовував Варгасів. Я не повторю долю Самаеля, на їх думку. І справді, я не збиралась заміж за чаклуна. Але хто його знає, можливо в майбутньому все зміниться і я знайду справжнє кохання серед представника іншої раси.

- Каталіно, я так скучив за тобою, - посміхнувся Дрейк. - Як добре, що Вільям запросив мене до вас в гості. Ми зможемо провести решту канікулів разом.

- Так, і я радий, що Дрейк залишиться в нас, а потім ви разом вирушите до Академії Метаморфів, - відповів тато. - Тому ми приготували для тебе кімнату для гостей. Зараз ти можеш піти та трохи відпочити, а потім ми чекатимемо на тебе за обідом. Каталіно, проводиш його до північного крила?

А це ж протилежна сторона від моєї кімнати. Значить все ж тато вирішив тримати нас в рамках пристойності. А я ж і не проти, адже ми ще якось не доходили до такого з Дрейком. Та це викликало в мене посмішку. Однак не думаю, що батькам насправді було важливо, аби ми не заходили кудись далі.

Він же прибув одразу з валізою, адже потім ми відправляємося до Академії. Та в нас є ще кілька днів до початку навчання, які ми можемо провести разом. Кімната була досить просторою, і як сказала мені мама, не дивлячись на те, що вона була досить далеко від моєї, нас тут ніхто не потурбує. А значить ми зможемо провести час лише вдвох.

Тому як тільки двері зачинилися, я так і не спішила піти геть. Дрейк уважно все розглядав, адже в нього будинок скромніший. Його родина хоч і не така багата, як Варгаси, проте досить відома та рахується однією з еліти нашого світу. Він поклав свою валізу та перевів погляд на мене.

- У вас дуже гарний маєток, - посміхнувся хлопець. – Напевно цікаво жити тут. Кожного дня нові пригоди.