Глава 7

Перша ніч в родинному маєтку пройшла досить спокійно. Лише ввечері я чула якийсь шум на першому поверсі, проте не звернула на це уваги. В цю кімнату точно не увійде ніхто крім мене, а значить можна і не сумніватися. Я ще трохи поговорила з братом. Він був так само здивований моїм рішенням залишитися тут, як і Делія. Однак Алекс хоча б намагався зрозуміти мене. І я була вдячна йому за це. А сьогодні ж в мене грандіозні плани. Я маю знову навідатися в бібліотеку та дізнатися якомога більше про чорного дракона. Тому я швидко привела себе до ладу та попрямувала вже по знайомій доріжці. Вдень в цьому зруйнованому маєтку можна навіть знайти якісь гарні місця. Як виявилося, вночі хтось намагався проникнути сюди, але захист будинку не дав цього зробити. Я ж бачила лише сліди крові. Ну що ж, як я і казала, це найбезпечніше місце. Однак дивно, що він взагалі потрапив на територію. Значить це хтось, в кому тече кров Варгасів. Але я не хотіла про таке думати. Треба буде попросити Мералісів, аби допомогли з усім тут. В першу чергу треба посилити захист, аби сюди увійшла лише я та ті, кому дозволю. Знаю, що таке точно можливо.                                                      

Вже в бібліотеці я витягнула сніданок та знайшла кілька книг. Але вони мені не дали абсолютно ніякої інформації. Чорні дракони вимерли, хоча їх сліди знаходили ще кілька років потому. Ходить легенда, що кілька з них могли вижити, заховавшись у Серединних землях. Там же лише пустеля, дракон навряд чи б вижив чи сховався. Тому це все просто казка, нічого більше. Але це вже хоч щось. Я старанно виписувала будь-які згадки в блокнот, аби потім ще раз з усім розібратися. І я була настільки занурена в роботу, що не одразу ж почула голос.                                                                                 

- Вас хіба не вчили, що їсти за книжками не дуже пристойно.                                                                    

В той же момент спрацювали мої інстинкти, і за плечима виросли крила, а нігті перетворилися на пазурі. Я вже очікувала небезпеки, однак сюди ж не можуть пройти сторонні. Переді мною ж був напівпрозорий чоловік. Він мав коротке темне волосся, сірі очі та вуса. От вони якраз найбільше виділялися. Я навіть уявлення не мала, хто це такий? Невже якийсь привид? Та ні, їх не існує. Це лише казочки для людей з землі.                                                                                                                             

- Ти хто такий? - спитала я.                                                                                                                         

- В усі часи заведено вітатися в першу чергу. І якщо ви знаходитеся без перешкод на території таємної бібліотеки, то якраз я і маю питати хто ви. - відповів чоловік. - Мої сенсори не спрацювали, і я не можу використати свою магію проти вас.                                                                                                            

- Моє ім'я Каталіна Варгас. - я відчувала, що цей чоловік не зашкодить мені.                           

Навіть більше, мені здавалося, що він скоріш би ще й захистив. От я не знаю чому, але в мене була певна довіра до незнайомого напівпрозорого чоловіка. Я сховала крила та прибрала кігті. Скоріш це спрацювало через те, що я не очікувала його появи.                                                                                 

- А, то ви донька Самаеля та Діани. Вона попереджала мене, що колись ви таки з'явитеся і повернете життя в цей будинок. Дозвольте відрекомендуватися. - він мені злегка вклонився. - Моє ім'я Родерік, я хранитель цього маєтку.                                                                                                                                   

Раніше я читала про них, проте не думала, що вони все ще лишилися. Зазвичай в будинках дуже могутніх чарівників були хранителі, які захищали дім від всього. За відсутності господарів вони оберігали дім. І я так розумію, що підтримання пасток в працюючому стані це саме його рук справи. А от в Мералісів немає такого. Так де ж Діана знайшла його? Наскільки я пам'ятаю, вона мала б врятувати йому життя, і чарівник після смерті поклявся вічно служити їй та її роду. Що ж, дуже цікаво. Але навіть він не зміг вберегти дім від руйнування.                                                                   

- А чому ти раніше не показувався? - запитала я.                                                                                 

- Сюди так часто хтось намагається потрапити, що я не одразу зрозумів. А потім не хотілося налякати вас, Леді Каталіно. - відповів Родерік.                                                                                                             

- Просто Каталіна. - поправила я. - Значить ти по ідеї тепер допомагатимеш мені?                                 

- Завжди, коли вам буде потрібна допомога в вашому маєтку. - він знову вклонився.                           

- Чудово, тоді допоможеш мені? Мені потрібна вся інформація, яка є про чорного дракона. - а раптом щось і вийде.                                                                                                                                              

Родерік просто кивнув, а вже за кілька хвилин повернувся ще з кількома книгами. Як йому вдалося це втримати? Але не варто забувати, що хранителі володіють дуже сильною магією. Тоді що тут трапилося тоді, якщо навіть хранитель не зміг захистити їх? Думаю, що я в нього ще все обов'язково дізнаюся. Значить вночі шумів таки він. А тепер я себе відчувала в ще більшій безпеці, адже цей дім точно захистить мене... Я шукала інформацію, однак було не так вже й багато. Ще кілька цікавих деталей. І якщо зібрати все докупи, то може вийти ціла теорія. В одному я була впевнена, більшість інформації доводила саме те, що чорні дракони існують. Можливо ще досі залишився якийсь їх представник. І якщо я його бачила, то значить він так і не передав свою силу. Це ще може означати, що на нього полюють, адже це найсильніша магія. В одній з книг я знайшла список можливостей і справді була вражена.