Глава 5

Я не вірила, що тоді могла справді бачити чорного дракона. Його ж не існує. Наскільки я пам'ятаю, це найнебезпечніший вид драконів, що вимерли вже сотні років тому. Хоча до певного часу ми так само вважали й про інших. Але мені не могло просто привидітися. Можливо це якийсь вид складної магії чи щось таке. Та чому ж ніхто інший тоді не бачив? В мене стільки питань, і я навіть не уявляю як розібратися мені з цим. Проте було одне місце, де я точно зможу отримати відповіді. Хоча я навіть уявити не могла, що всі легенди, які я коли-небудь чула, можуть оживати. Раніше для мене і дракони були якимись казками, а тепер я одна з них.                                                                                               

Швидко повечерявши, я сказала, що дуже втомилася, а тому попрямувала спати. Родичі здивувалися, але нічого не сказали. Напевно списали це все на особливості метаморфів. Ну нехай буде так. Я перевдягнулася та лягла в ліжко. І нарешті в мене вийшло, адже скоро я відкрила очі в Долині Драконів. Я сиділа на землі, а Даніель був якраз напроти. Він уважно спостерігав за мною, ніби намагаючись роздивитися щось в мені. От я ніколи не звикну до цього чоловіка, адже він лякав та заспокоював одночасно. Але зараз в мене було стільки питань, і тільки він міг на них дати відповідь.   

- Каталіно, не очікував тебе побачити тут. Мені здавалося, ніби ти не дуже то й хотіла приходити сюди. Однак я помилився, а таке буває не часто. - посміхнувся він. - В тебе все добре? Чи можливо щось сталося?                                                                                                                                                           

- Так, не погано все. - відповіла я. - Принаймні таке, з чим я можу впоратися.                                     

- Чудово, адже я знаю, що ти здійснила своє перше повноцінне перевтілення у дракона. І я справді дуже радий за тебе. - продовжував Даніель. - Я був впевнений, що саме ти будеш першою. Дракон не даремно обрав тебе, бо в тобі є неабияка сила. І це стосується не лише твого походження та сили матері. Тут дещо інше, що ти дізнаєшся згодом.                                                                                  

Я це чула не вперше, однак досі в мене були присутні сумніви. Не впевнена, що я справді готова до цього, хоча в мене повністю проявилися сили. А от в інших поки були проблеми з їх магією. Чи може це все бути лише через те, що моя мати була чаклункою? Я вже знаю, що це досить сильно впливає. Моя магія набагато небезпечніша за інших через моє походження. І на відміну від них я навіть не могла її нормально контролювати. Та зараз я прийшла сюди через іншу справу. Я маю вияснити, чи справді могла бачити щось таке.                                                                                                                                  

- Даніель, я дещо бачила. Дещо таке, у що мені надзвичайно важко повірити. Такого ж того не може бути. - врешті сказала я. - Ми з Рейною, моєю прабабусею, були на тренуванні. І на якусь мить мені здалося... Це був чорний дракон.                                                                                                            

Якусь мить чоловік замовкнув, дивлячись кудись попереду мене. Він ніби обдумував чи варто відповідати. Або просто вигадував якесь виправдання. Та тепер я могла розрізнити, коли мені хтось бреше. Це таке відчуття, ніби всередині мене щось перевертається. Не думаю, що можна це назвати даром, однак саме так і було. Тому Даніелю не вдасться втекти від відповіді. І от тепер він це зрозумів, а тому просто видихнув та почав говорити.                                                                                                    

- Ні, Каталіно. Такого справді немає бути. Наскільки я знаю, то чорні дракони давно вимерли. Принаймні я не відчував жодного з них. - сказав чоловік. - Але в наш час все можливо. Цей вид драконів і справді був наймогутнішим та найнебезпечнішим. Тому він якось міг обійти мої сенсорні системи.                                                                                                                                                          

- Чекай, тобто чорний дракон справді може зараз існувати? - не зрозуміла я. - Невже це справді таке можливо? Щось в це мені дуже не віриться.                                                                                                 

Я навіть не могла уявити це, адже ось вони точно завжди були лише легендами. Навіть Даніель не міг до кінця все усвідомити. Ще б, адже це стало новиною навіть для нього. Чоловік знову задумався, але цього разу він не вигадував, що саме мені сказати. Даніель справді намагався зрозуміти. Але в мене вже настільки все заплуталося в голові, що я навіть і не намагалася пришвидшити його.                   

- Я не знаю, справді. Ця легенда дуже давня, і на моїй пам'яті я бачив лише одного чорного дракона, коли тільки став хранителем. Однак був він дуже старим та помер. Тому немає бути інших. - відповів чоловік. - До недавнього часу я не думав, що існують напівкровки двох таких несхожих рас. Але ти зараз сидиш переді мною. Врешті я лише спогад твого дракона. Можливо зараз все змінилося. Знаєш, тепер ще лишилося знайти дитину ельфа та метаморфа, і я буду готовий повірити у все що завгодно.   

- Знаєш, я читала про Долину Драконів. - відповіла я. - Тому не потрібно мені тут розповідати, що ти лише спогад. Я знаю, що ти насправді існуєш, і якимось чином мені таки вдалося потрапити сюди. От тільки не знаю, коли ти вирішиш розповісти мені. - впевнено сказала я. - І я не думаю, що сюди так просто перенестися. Ти й сам не розумієш, чому в мене це виходить. Хоча, скоріш за все, велику роль зіграло походження.                                                                                                                                       

Якусь мить я думала, що Даніель мені нічого не скаже. І я була права, адже поступово його обличчя почало танути. Значить, я поверталася. Враховуючи те, що мене ніхто не будив, то це Даніель вирішив так вчинити. Напевно я таки мала рацію, і цей чоловік справді існує. Він не розуміє, як так сталося, що я перенеслася у Долину Драконів. Треба буде знайти про неї більше інформації в родинній бібліотеці. Там точно щось має бути. І я знайду це. Я доведу, що Долина справді існує...