Глава 4

Після тренування з Рейною, ми повернулися додому. Я була рада нарешті опинитись в маєтку, адже занадто багато всього сталось за останній час і я хочу трохи відпочити. Однак по дорозі дещо сталося, що неабияк здивувало мене. Моє передчуття знову повернулося, і я відчула небезпеку. Не таку велику, як минулого разу, проте теж вона загрожувала нам.

Я встигла відштовхнути Рейну, адже вона мало не потрапила в пастку закляття. Дивно, вона ж настільки могутня чарівниця, а не побачила цієї дрібниці. Її б це не вбило, але було б досить не приємно. Вони тут знаходились аби захистити територію від непроханих гостей.

На той момент Лівія була в Університеті Чарувань, дядько Деміан з родиною поїхав в гості до батьків Вікторії, а от Карлос допомагав Ерін з тренування. Тому ніхто навіть не помітив, що сталось. І це добре, адже я хвилювалась, що хтось міг би постраждати, бо пасток стало занадто багато. І вони були інакшими, більш складними, ніж чаклунські. Певно це розкидали ті, хто і нападає на Академію Метаморфів. Треба буде все ще раз перевірити.

Ми ж сіли у Малій Вітальні, аби трохи випити чаю. Я не дуже любила цей напій, проте після стресу, що стався кілька хвилин тому, я була рада кільком хвилинам спокою з рідною людиною. Прабабуся мовчала, ніби думаючи про щось, ще й не зводила з мене погляду.

А я ж так і не зрозуміла, що в мене за передбачення. Це точно не пов'язане з метаморфами, адже ми до такого не здатні. І в драконів такого немає. Тоді звідки? І чому це з'явилося саме в мене? Раніше я була найкращою саме в теоретичних предметах, тому якщо б про це була хоч якась інформація, я б обов’язково пам’ятала. Однак це було чимось незрозумілим для мене.

- Каталіно, як давно в тебе є ці передчуття? - здивувала мене Рейна. - Коли вони з'явилися? Чи може вони є з самого народження? Просто це так дивно, ти мені не розповідала про них. Тому я хотіла би дізнатись більше.

- Ні, вони в мене з того часу, як дракон віддав мені силу. Спочатку я думала, що це пов'язане з моєю новою магією, однак серед метаморфів такого не буває, - я знизала плечима. - Якщо чесно досить довго намагалася якось зрозуміти, проте потім просто вже змирилися. Я шукала хоч щось в книгах, питала в тих, хто може знати, проте все марно, - я відпила ще чаю. – Якщо чесно, то я не надавала цьому особливої уваги. А ти щось знаєш про це?

Якусь мить прабабуся просто мовчала, не говорячи ні слова. Цікаво, може в неї справді є якісь здогадки? Скоріше за все так і є. Рейні вже не мало років, і, здавалось, вона знала про все на світі.

Але наскільки я знаю, то немає такого дару серед інших рас. Принаймні це не щось звичне. Хіба що може якась особливість, але точно не серед метаморфів. А сутність чаклунки в мені майже ж не проявилася, лише посилила магію водяного дракона. Тоді звідки могли взятись ці передчуття? Певно в мені ще більше таємниць, ніж здалось на перший погляд. Здається я ніколи не зможу повністю розгадати свою сутність.

- В твоєї матері, Діани, був дар передбачення, - врешті сказала Рейна. - Але вона не завжди могла його контролювати. Та і не бачила події, що могли призвести до смерті близьких їх людей. І як бачиш, це не допомогло їй врятувати себе. Я вже тобі розповідала, що вона була дуже сильною чаклункою, а такий дар не може просто так зникнути, - вона похитала головою. - В нас є всі підозри, що її магія передалася Ерін, що з народження була досить сильною. Та їй про це не розповідай, адже така магія може звести з розуму будь-кого, - Рейна на мить задумалася. - Але дару передбачення точно немає. Значить він в тебе, просто в трохи видозміненому вигляді. Так як ти метаморф, то ніхто не може знати як саме він проявиться.

Виявляється моя сестра ще більш особлива, ніж я думала. В Ерін відчувається неабияка сила, проте мені досить важко це пояснити. З того момент, як дракон віддав мені магію, я могла відчувати такі речі.

І це навіть краще, що вона не знає всієї правди про себе, адже тоді такий величезний вантаж відповідальності лягає на плечі маленької дівчинки. Вона і так пережила надто багато всього. Ерін втратила рідну матір, а тут ще й таке.

А моє передчуття дісталося мені від матері. Хоч чомусь вдалося проявитися, і якби я виявилася чаклункою, то мала б саме передбачення. А так лише звичайне передчуття. Та все ж і воно може неабияк врятувати мені життя. В цій війні будь що знадобиться. 

- А я можу це якось розвивати? Викликати коли мені буде потрібно? - запитала я. – Бо інакше це би неабияк покращило все.

- Не думаю, адже в тобі воно лише у вигляді певного передчуття. Ми ніколи раніше не зіштовхувались з таким, тому тут важко щось сказати, - похитала головою Рейна. - Знаєш, я все ще вважаю, що ти мала народитися саме зі здатністю до чарів, адже твій батько хоч і був неймовірним, проте досить звичайним метаморфом, - вона на мить задумалась. - Чому саме ця сутність? Що ж було такого особливого в родині Варгас, що їх ген виявився домінуючим?

Інколи я й сама задавалася цим питанням, адже одразу, коли я дізналася своє справжнє походження, було зрозуміло, що магія моєї мами унікальна навіть для світу чарівників. І за всіма законами логіки я б мала піти по її стопам, отримавши силу. Цей неймовірно могутній дар мав дістатись саме мені, і тоді я росла би серед Мералісів. Цікаво, яким би тоді було моє життя?

Як казала Лівія, моє перетворення метаморфів стало здивуванням навіть для Варгасів, адже вони такого точно не очікували. Саме тому мені і довелось рости серед них. Може справа саме в тому, що я мала стати драконом? Чи може мене обрали хранителем артефакту ще до мого народження?

Я задумалась про кулон, що висить на моїй шиї. Це була дуже могутня річ, яка ніби заспокоювала мене. Певно вона належала саме мені ще до народження. Ні, тут щось не так. Тим паче наша доля не визначена наперед. А може мій батько щось приховував? Та ні, здається тоді він все одно би розповів Мералісів. До того ж вони очікували, що з ними щось станеться, і готувались до можливого мого зростання в іншій родині.