Розділ І

Ліс Сновидінь ніколи не був безпечним місцем, однак досить часто молоді метаморфи приходили сюди, аби полоскотати собі нерви. Для багатьох це був ритуал переходу — перевірка сили, відваги та витривалості перед навчанням на бойовому факультеті Академії Метаморфів. Хтось виходив з лісу з гордістю і новою впевненістю, а хтось ніколи не повертався з випробування, бо не міг впоратися з пастками або магічними істотами, які тут мешкали. Тих, хто хотів спробувати, було сотні, але лише одиниці дійсно проходили перевірку до кінця.

І Авелін не стала виключенням. Вона приїхала сюди разом із своїм хлопцем Мареком, аби подивитися на Академію, адже вже цього року вони мали стати студентами. Для них це було не просто мрією, а справжнім сенсом життя. Кожен хотів стати воїном, кожен мріяв випробувати себе і довести, що заслуговує на місце серед обраних.

Дівчина мріяла про факультет бойових метаморфів, і її взяли туди. Але її хлопець не зміг пройти — його дар не підходив для бойових дисциплін, а підготовка залишала бажати кращого. Через це між ними виник конфлікт, і тепер їй доводилося пробиратися лісом одній. Вона попереджала Марека, що краще йому навіть не намагатися пройти цей шлях, адже прекрасно знала його слабкі сторони. Та він не слухав, а тепер вона залишалася наодинці з темним і небезпечним лісом.

Авелін вже вкотре пошкодувала, що обрала короткий шлях через Ліс Сновидінь, а не пройшла по центральній дорозі. Здавалося б, це невелика хитрість, щоб заощадити час, але тепер кожен крок відчувався як випробування. Велика кількість студентів перед навчанням проходить через ліс, і всі вони виходили з нього сильнішими, але це ніколи не давало гарантії безпеки. Відвага розсіювалася з кожним кроком, адже інстинкти підказували: час тікати.

Десь збоку почувся дивний шум — хрускіт гілок, який змусив серце Авелін затремтіти. Це стало останньою краплею. Вона зірвалася на біг, і все в ній зараз кричало лише про одне — поряд небезпека. У руках у неї майже не було зброї, і навіть магічна енергія була недостатньою для серйозного бою. Авелін миттєво подумала про перетворення на крокодила — так вона могла б спробувати відбитися або дати відсіч. Але наскільки ефективно це буде проти невідомого супротивника?

Ліс Сновидінь зазвичай вважався територією Академії, місцем, де студенти могли тренуватися без реальної загрози. Проте він тягнеться далеко за її межі, аж до чаклунських маєтків і територій, охоплених темною магією. І саме тут, у найвіддаленішій частині, вона відчула, що ситуація змінилася. Небезпека була справжньою. Кожен звук, кожен подих вітру — усе ставало сигналом для пильності.

І тут хтось наздоганяв її. Серце калатало так, що здавалося, його чутно в усьому лісі. Авелін приготувалася оборонятися, напружуючи всі м’язи, збираючи магію всередині себе. Вона знала: якщо зараз зробить помилку, може не вижити. Її очі розбігалися, шукаючи джерело небезпеки серед темряви дерев і густого туману.

І тоді сталося немислиме. Щось з’явилося з тіні, ударило її по плечу, і світ раптово провалився в темряву. Тіло Авелін відчуло втрату рівноваги, простір навколо неї наче розплавився. В голові застукала паніка: темрява поглинала все, звуки стали віддаленими і спотвореними. Вона намагалася кричати, але голос не виходив. Серце калатало ще сильніше, якби відчувало небезпеку ще раніше, ніж тіло.

Тоді з’явилося відчуття ваги, що тягнуло вниз. Міцні руки невідомого супротивника вхопили її, стискаючи так, що здалося: легені ось-ось не витримають. Авелін намагалася зосередитися, шукати магію всередині себе, але темрява затягувала свідомість у безодню. Все було незрозуміло — то сон, то пастка, то магічний вплив, який виник несподівано.

І саме в цю мить вона відчула дивне тепло — слабкий, але яскравий спалах енергії всередині. Це була не лише її сила, це була сила всіх метаморфів, що колись проходили через Ліс Сновидінь. Спогади, переживання, страхи — вони з’єдналися в єдину хвилю, і раптом Авелін відчула себе здатною протистояти.

Вона закрила очі, зібравши всю відвагу, що лишилася, і уявила себе не дівчиною, а істотою, яка може боротися за своє життя незалежно від обставин. Тіло напружилося, магія прокинулася, і удар невідомого противника зустрів гідну відсіч. Здавалося, що саме зараз вона зрозуміла, що Ліс Сновидінь ніколи не був лише місцем для перевірки сміливості — він був дзеркалом душі, місцем, де потрібно зустріти страх лицем до лиця і навчитися керувати ним.

Темрява навколо почала розсіюватися, але небезпека не зникла. Хто її переслідував і чому? Яка магія спрацювала, що вдарила її з такою силою? Авелін знала лише одне — тепер це вже не гра. Вона вступила у гру, де кожен крок може стати вирішальним, і від цього залежить її життя, а можливо, і життя тих, кого вона любить.