Вершина харчового ланцюга

Через два місяці Мервін купив собі будинок на узбережжі. Будинок був просторим, дах плоский, велика веранда і шикарний вид на океан. Єдине, що шокувало працівників та інших людей, які брали участь у будівництві будинку, це місцеві пейзажі. Приблизно на кілометр від будинку стояли тільки заводи та інші промислові будівлі. Запах, подекуди дуже густий викидів і шум, що доносився здалеку. Мервін нікому нічого не відповідав, тільки чергові фрази.

"Що робити далі? У мене грошей тепер буде стільки, що вистачить на кілька життів. Потрібно чекати, коли чутка про те, що є родюча планета розлетиться по всій населеній галактиці. Хоча б одна планета, щоб почула про нас. Тоді буде повноцінний бізнес. Краще, ніж торгувати наркотою. "

Наступний рік Мервін сидів удома і не стикався з цивілізацією. Тільки кур'єр доставляв йому продукти. Весь цей час він створював план бізнесу, структуру. У деякі моменти його відвідували думки про те, що всі його записи в підсумку можуть виявитися порожніми, тому що ніхто не прилетить.

Також щодня Мервін дивився новинні канали, шукаючи новину про нових прибульців. І в один момент така новина з'явилася. Радості Мервіна не було меж.

Космічний корабель, розміром зі звичайний пасажирський літак, сів на околиці мегаполісу. Повністю чорного кольору, ніби із застиглого монолітного каменю. Ніхто не постраждав. ЗМІ розривала ця новина. Мервін одразу ж поїхав на місце події.

Безліч військової техніки і цікавих людей ускладнювали Мервіну пройти до гостей. Він розумів, що тільки він може встановити правильний контакт. Пройшовши ще трохи, він побачив, як кілька солдатів пройшли за огорожу. Біля корабля стояли прибульці. Мервін знав, хто це. Прибульці були озброєні на вигляд, і трохи схвильовані.

Вступити в контакт у солдатів не вдалося, бо прибульці стояли як укопані. Однак за мить вийшов ще один прибулець із темної кабіни. Він заговорив незнайомою Мервіну мовою, а потім мабуть повторив іншою:

-Здесь є Кунду? Ми будемо спілкуватися тільки з ним.

Шум у натовпі тільки посилився. Тоді прибулець зайшов назад у кабіну і пішов у бік штурвала, там він натиснув на велику кнопку. Прогримів рев, через який усі замовкли. Після нетривалого дзвону у вухах, прибулець вийшов і повторив:

-Хто з вас Кунду?

-Я Кунду! Раді вас вітати на нашій планеті,- солдати повернулися в бік Мервіна.

-Думав, що вже не знайду тебе. Пропустіть юнака! - голос у прибульця, був немов грім. Розміри їх теж вражали, справжні мастодонти.

Мервін зайшов у корабель, і важкі двері зачинилися.

-У вас воістину прекрасна планета! -прибулець провів своєю величезною рукою по повітрю, ніби розсікаючи його.

-Спасибі величезне. Я дуже радий, що ви вирішили відвідати її.

Прибулець склав руки в замок і присунувся до Мервіна. Він дивився на нього деякий час. І потім сказав:

-У нас серйозна екологічна проблема. Наші біологи кажуть, що близько ста видів рослин повністю зникли з нашої планети. Нам потрібна твоя допомога.

-Легко. Головне визначити, чи приживеться вид. Потрібна буде допомога Ваших білогів, також я зі свого боку приведу групу земних біологів. Також нам потрібен зразок вашого ґрунту, і питання вирішиться... Вибачте, ви з якого поясу?

-П'ятого.

-Десь за дві з половиною години. Це 4 земні дні.

Прибулець усміхнувся.

-З вами приємно мати справу, юначе.

Мервін зняв сонцезахисні окуляри.

-Обговоримо ціну. Скільки ти хочеш?

-Середня ціна за вид одна тонна пурпурних. Також я готовий надати 50 одиниць безкоштовно. Разом ви платите тільки за сто видів.

Прибулець знову посміхнувся. Повернувся назад, де стояло щось на кшталт терміналу:

-Ти записав?!

Після цих слів зі щілини внизу з'явився аркуш паперу, де були описані всі умови договору. Прибулець поставив підпис і простягнув Мервіну. Той теж поставив підпис.

Влада негайно зацікавилася Мервіном після цього інциденту.

Мервіна покликали в білий дім. Там на нього чекали глава країни та його наближені. Сам хлопець сів за великий металевий стіл. Навпроти, сидів чоловік у чорному костюмі. Чоловік дістав аркуш паперу і сказав:

-Нам сказали, що ви спокійно встановили контакт із так званими прибульцями.

-Так, так і є.

-Що ви знаєте про позаземні цивілізації?

-Узагалі-то небагато.

-Нам потрібні конкретні відповіді.

-Хто сьогодні приземлився в центрі міста?

-Конкретно цей вид бачу вперше.

-Також, у нас є інформація з приводу прибуття прибульців півтора року тому. Ви якось були задіяні того разу.

-Так.

-Що ви робили тоді?

-Укладав угоду. Тоді я продав 8 тонн червоних водоростей за чверть мільярда.

-І де ці гроші?

-У мера прибережного містечка Рювен.

Чоловік у чорному костюмі замовк і подивився на інших.

-Я розповім коротко про те, що відбуватиметься далі,- президент та інші чоловіки в кімнаті подивилися на Мервіна,-Після першого приходу прибульців на вашу планету, все змінилося, можливо, ви ще цього не відчули. У всесвіті близько тисячі населених планет. І у 40% цих планет екологія в дуже жалюгідному стані. За цей рік уже вимерло дві цивілізації, безповоротно. Земля - планета, яка перебуває в ідеальних умовах для підтримки життя. Тому віддавши кілька десятків одиниць одного виду рослини, яку ми топчемо щодня, не замислюючись, і дві пари одного виду тварини, на яку ми не звертаємо уваги, від нас не убуде, якщо коротше.

-І ми по-твоєму станемо величезним табором гуманітарної допомоги? -запитав президент.

-За проданий кілограм чорнозему ви отримаєте більше, ніж за проданий літр нафти. У сотні, а то й у тисячі разів.

-Чому весь світ має вірити тобі?

-Мені не потрібно вірити. Вірити треба в те, що бачите. Сьогодні прилетів один корабель. Через тиждень ще три. Багато з них підпорядковуються єдиному закону, закону гуманності, терпіння і взаєморозуміння. Але також є цілі планети, населені злочинцями. З усіма ними буду мати справи - я.