Розділ 16 "Фінальний вибір душі"

– Ця сила… Скільки часу пройшло… Дивина та й годі! Я, я ніколи не почував себе настільки добре! – факели в кімнаті погасли, а от очі Віла почали світитися блакитно-сліпучим сяйвом. Процес невідомого почався, і емоції зашкалювали. 

– Так мало бути? Що з ним? 

– Я звідки знаю? Я теж не знайомий з процесом метаморфози, принаймні щось таке я читав у тій книзі… 

А тим часом гуркіт, ніби від грому, заполонив, здавалося, не лише кімнату, а й увесь світ в цілому. Від нього закладало вуха, і хотілося кричати. Голова розколювалася, просто йшла обертом, поки світлові промені, що вилітали з рук Вільяма ставили все яскравішими і яскравішими. В очах у головного "джерела світла" замиготіли дивні, досі невідомі вогники. 

Все навколо шаленіло. Почався процес перетворення, який тільки прискорювався. 

– Ким я був?! Ні, ні, це якийсь обман! Чому ці картинки проносяться так швидко? Хто хоче нагадати мені це? – невимовний гнів підсилювався, такого рівня непідконтрольності він раніше навіть не міг уявити. 

– Щось пішло не по плану! Може, це через помилку? 

– Але де ми могли її допустити? Я особисто прорахував до чого це могло призвести, і кажу прямо: тут замішане ще щось! 

– Я знаю, що ти тут? Виходь! Інакше я сам знайду тебе! – помаранчево-золотистий промінь вилетів з руки Вільяма та з усією прихованою потужністю розтрощив найближчу стіну. Вибух був потужний, та Чарльза і Дейва, на щастя, він не зачепив. Полиці із книгами спалахнули особливим, неприродно звірячим вогнем. 

– Що я роблю? Тікайте, чорт забирай! Воно поглинає мене, і водночас хоче показатися! В кожному кутку його очі, в кожній стіні вуха, а у кожному темному місці – воно саме, і воно занадто сильне, – від цих слів хлопець схопився за голову. Підсвідомість підказувала, що необоротність близько, адже здоровому глузду вже не було місця в уяві такої сили. 

– Мейрфрейт, це ти! Так, а хто ж іще? Це ж ти привів мене сюди? Дав підказку, а я, як слухняне ягня, одразу прибіг сюди? Це моя помилка, чуєте?! І ніхто не має постраждати, через мої прорахунки? – область дії сяйва різко почала скорочуватися. Це можна було легко пояснити: фантазія прямо пропорційна впевненості людини, яка її створює. Ті світи, що ховаються всередині нас залежать лише від нас самих. Якби нашої віри у них не було, то й вони самі просто стерлися б. 

– Швидше, Дейве, за мною, у нас є одна криївка, – на ходу вигукнув Джексон, і заскоком стрибнув у першу ліпшу діру в стіні, що помітив. 

– Бачиш? – шепотів той дивний голос, – Тепер, крім нас, ти тут нікого не зустрінеш. У тебе є два варіанти: або рушити до мене, або вмерти без пам'яті й сліду в іншому часі іншої реальності… 

Вільям задихався, крок за кроком темрява проникла у нього самого. Скоріше за все, у Мейрфрейта був план, у той час як борець зі злом просто не міг зібрати себе докупи. 

– Все навколо – неправда! Розумієш? Зараз я всередині твоєї душі, а не моєї! Звісно, тут все діє за твоїми правилами, чи не так? Та навіть за таких умов ти не доберешся до того потаємного, яке я так довго ховав всередині себе. Можливо, я теж не повністю задоволений і людьми, і їхніми діями. Так, саме через них я тут, проте насправді варто копати глибше. Так мало статися, і це сталося! Доля так вирішила, а я її прийняв. Від мене залежав тільки вибір. Якби я відмовився б від такого майбутнього, то зараз був би разом із всіма десь, невідомо де! Та знаєш, я інший! Я не терплю ні таких як ти, ні таких, як мій дядько. Здавалося, ви обоє протилежні образи, однак це не так. Всі ви, на відміну від справжніх третьотипників, всього-на-всього, звичайні зрадники, які намагалися здобути у цьому світі боротьби лише владу і багатство. Ніхто з вас не хотів думати про сприйняття світу людьми, що оточують вас. Вони для вас – це маса, за яку ви боретеся. Ви хочете, щоб всі сповідували винятково ваші ідеї. Баєрс жив та думав за таким самим принципом, але так нічого й не досяг! – Зі збільшенням впевненості, зростала і потужність силового поля Вільяма. План переманити хлопця на свій бік провалювався. Темрява почала відступати. 

– Але на що ти сподіваєшся? На них? А ти хоч уявляєш, який шанс ти втрачаєш? Будучи зі мною, ти вперше за своє існування матимеш визнання. Спочатку тебе будуть лякатися, хоча й таємно поважати. В іншому випадку, ти залишишся нікчемою, особистість якої завжди буде невідомою для всіх, крім нас… Ми, ті, що бажали змін не тільки визнаємо, а й допоможемо тобі, адже хай, якою ціною, та світ має або зазнати змін, або згинути на віки-вічні. – Вільям схопився за голову, а біль новим важким ударом збив його з пантелику. Ясність дій знову зникла, а зло продовжило свій рух ближче до підсвідомості заручника темних сил. 

– НІ, ні! Ти не можеш просто схилити мене до потрібної тобі думки. Я маю сам прийняти рішення, маю! – змучений впав на коліна і з болем відчув, що баланс сил почав змінюватися. Тепер і його темний бік став проти нього, а його опір майже дорівнював нулю. 

– Заради чого тобі життя? Щоб корчитися у таких муках, захищаючи якихось жалюгідних істот? Жоден із них не подав тобі руку під час важкої ситуації, жоден не допоміг пройти цей нелегкий шлях, жоден не побачив у тобі третьотипника. 

Коло світла все звужувалося і звужувалося. У Мейрфрейта був прогрес, він вмів гіпнотизувати та проникати у підсвідомість піддослідних. Такими ж здібностями володів і його опонент, однак він не бажав знищувати унікальні ідеї та фантазію оточуючих.