Розділ 5 "Нові таємниці та відповіді"

Тиша в офісі поліції панувала вже довго. Майже всі були на завданнях. 

Офіцер Шерлок залишився один. Він заповнював довгі і складні робочі документи, і ніхто не смів йому завадити в цьому. Роботи було багато, тому офіцер 3 ранку навіть не міг відірватися від своєї праці.

 Здавалося, він міг працювати вічно, проте годинник, що стояв у нього на столі пробив 20:00. Поглянувши на нього, Шерлок усміхнувся, швидко склав всі свої речі та вимкнув комп'ютер. Схоже що на цьому його робочий день мав закінчитися. У його думках вже планувався майбутній відпочинок, однак несподіваний гість, який зайшов у кімнату порушив всі спокійні думки. Очі поліцейського швидко зиркнули у бік дверей і зі здивуванням помітили там офіцера Байєрса. На обличчі шефа департаменту були різні емоції серед яких переважали гнів, розгубленість і страх. Було відчуття, що сталося щось жахливе, що він і сам не міг пояснити. 

– Друже, потрібна твоя допомога! Немає часу пояснювати, але з тобою у нас є шанс знайти їх! – захеканий Баєрс біг досить довго і як людина сидячого способу життя дуже виснажився. 

– Постривайте-но! Розкажіть як все сталося і тоді ми точно розкриємо ту чи іншу справу! – виважений і спокійний, Шерлок таки зміг заспокоїти знервованого шефа. Та й взагалі офіцером 3 рангу він став не просто так. За своє сорокалітнє життя він випробував різні професії та бачив зовсім різні випадки. Тому кар'єра справді була головною ціллю його життя в якому він мріяв про нові і нові висоти, досягав їх і рухався далі. Саме через ці причини Баєрс і вибрав його щодо такої  важливої справи. 

– Отже, це щодо моїх племінників, вони потрапили в аварію і неочікувано зникли. Я й гадки не маю що робити, але прошу тебе – допоможи! 

– Гаразд, отже ті двоє про яких писали по всьому Інтернету – це Сем і Вільям… 

У кабінеті відновилася повноцінна тиша. Всі мовчали. 

– Чорт, я й сам не знаю як це сталося, проте за останньою інформацією з ними все добре. Хоч щось не погано. 

– Так, слухай, я чув що востаннє їх бачили біля Центрального Озера. Отже, все легко: ми вирушимо туди, а далі справа за мною. Певно, вони мали знайомих у тому районі і зараз у них переховуються. Варто обшукати всі квартали навколо парку, вони мають десь бути! –  слабенький промінь надії з'явився в очах нещасного дядька, та він не відповів. 

Чоловіки потиснули руки і домовилися про завтрашню зустріч, яка обіцяла розкрити певні моменти таємничого зникнення племінників Баєрса. 

***

У двері родини Джеймсів постукали. На щастя, і Бен, і Камілла Джеймси були до цього готові. Двоє стареньких жили в своєму затишному помешканні більше 30 років і в останні дні існування Землі вирішили подарувати невідомим щасливцям можливість пожити з ними 6 днів і на сьомий, тобто в неділю разом із всіма іншими людьми покинути територію планети. Тож, коли двері відчинилися, а Сем та Вільям зайшли до будинку єдині мешканці Смарагдового мису із радістю їх привітали:

– А ось і ви! Ласкаво просимо до нашого скромного помешкання! Ми раді всім і в нас точно є для вас потрібна кімната. Тому рухайтесь за мною, я проведу вас! – радісно привітав хлопців Бен, потиснувши їм руки, і рушив на другий поверх. Сем та Вільям попрямували за ним звивистими сходами будинку. 

– Нічого собі! Скільки тут картин. Я мушу визнати будинок досить в галантному стилі – поділився своїми враженнями Сем. 

– Наш дім був побудований аж в  кінці дев'ятнадцятого століття за класичним стилем. З того часу жодна наше покоління не змінювало його образу. Крім того, ви також маєте розуміти, що цей дім - це лише оболонка душі нашої родини. Тільки якщо ви проживете у ньому деякий час Ви зрозумієте, що хотів вам сказати мій далекий прадід. – загадково пояснив Бен Джеймс і і відчинив двері кімнати хлопців 

–А ось і нова кімната Вільяма. Сподіваюсь, ти її вподобаєш, – оголосив власник дому. 

Зазначимо також, що кімната добре вписувалася у стиль всього будинку і також мала безліч класичних елементів: вишукані колони по кутам, картини з позолоченими рамками, вишукана люстра з кристалами, що грали різними кольорами, коли крізь них проходило сонце. Особливу увагу також привернув балкон, який прикривали шовкові штори. Крім того, в кімнаті було зручне та високе ліжко, яке стояло під стіною

– Ось і твоя кімната! Тут ти будеш жити, і я гарантую, що затишок цієї кімнати ти точно відчуєш. Семе, твоя кімната сусідня до цієї – сказавши ці слова, він повернувся, і вже хотів рушити, аж раптом зупинився і тихо промовив до Вільяма наступні слова: 

– Ти знаєш, ти зрозумієш, ти зробиш. – очі хлопця широко розширилися і якось дивно поглянули на Бена. Він нічого не відповів, лише знову посміхнувся і поклав руку на плече здивованого парубка. 

– Таких, як ми з тобою, мало, проте ми є. У тобі є щось, є голос, який прорветься, який покаже тебе справжнього і змінить світ. 

Сем також прислухався до такого дивного пояснення, а Вільям таємниче сказав одне слово:

– Добре… 

  ***