Пролог

-"Мирославо, відкрий очі, Мирославо"!Спалах світла, ще один. Звідусіль линуть звуки, справжня какофонія. Я намагаюся встати, не можу піднятися.Шалено болить голова, хочеться води...
У голові спливають картинки. Мій Автомобіль.Швидкість. Я не встигаю повернути, гальма не працюють. Останнє, що я бачу це огорожа. Очі закриваються. 
Друге пробудження було більш інформативним. Як я зрозуміла пізніше аж занадто інформативним
Я вловлюю запах троянд. Ніколи їх не любила, але Влад чомусь не хоче цього розуміти. Він сидить поряд сумний, але бадьорий.
-"Слава, дякувати Богу ти прийшла в себе". Він підхоплюється і намагається мене обійняти. Мимоволі із вуст виривається стогін, все тіло дуже болить. 
"Вибач, вибач я не подумав. Нам з тобою потрібно поговорити, але напевне не зараз". Я вловлюю в його голосі щось не те, немає тієї ніжності з якою він говорив до мене раніше. Давай поговоримо зараз. Сил не має тому слова майже не чути. " Мені потрібно повідомити тобі дві новини. Ти потрапила в аварію пам'ятаєш?" Я ледве хитаю головою. 
"Гальмівний шланг твого автомобіля був пошкоджений. Слідчий приходив, мене підозрює .Твоя подруга- відьма у вороги мене записує." На хвилину мені здалося, вираз його обличчя змінився. Став злішим? " Руслана не відьма"-Голос хрипить"- Ти пошкодила ногу потрібна дорога операція. " Я закрила очі. Раптом чую голос:" Котику, ти вже розповів їй про нас?" Ось вам і новини.