Глава 9

Глава 9

Лаура намітила собі досить чіткий план дій. Так все продумала до дрібниць, наче банк збирається пограбувати. Добре хоч не знає, що то таке і з чим його їдять.

По-перше, вирішила, що за три тижні їй необхідно втертися чоловікові в довіру, як і він це зробив, до того ж спробувати віднайти та знищити всі копії щоденника, хоча вона уявлення не мала, в якій формі ті копії є. По-друге, потрібно якомога більше дізнатися про людей та їхні слабкості, щоб в майбутньому мати хоч якусь змогу себе захистити. Ну і по-третє, головне не схибити та не втратити пильності, бо коли вона приведе Ореста до лісу, він повинен бути впевненим в можливості подальшого зцілення і ні в якому разі не здогадатися, що Лаура віддасть його на суд лісовому духу. Нехай батько сам вирішує долю чоловіка, або допоможе і подарує шанс на життя, або ж покарає, що, до речі, більш ймовірно.

Вчора Лаура провела так званий обряд накладання поворотної обітниці, погралася трохи незначними  магічними фокусами і, начебто, зайвих сумнівів у чоловіка ніщо не викликало.

Сьогодні зранку поводила себе чемно, знову передягнулася, тепер вже в простору вишневу сукню та заплела собі косу, як навчила колись одна з сестер. Спробувала новий напій, каву, яка дуже їй сподобалась, такого заворожуючого терпкого аромату вона ще ніколи не зустрічала, запам’ятає його назавжди і забере ці спогади з собою додому.

Орест, навпаки, був якимсь задумливим і мовчазним, ніби йому взагалі розмовляти не хотілося. Та вимоги мавки почав виконувати одразу, папороть і кущ калини перенесли у садок, відтепер вони там окраса. З лісу Лаура отримала маленьку пишну ялинку, яку також обіцяли наступного дня посадити у дворі та наряджати, як підросте, на Новий Рік.

Мавка набралася нахабства і запитала щодо прогулянок, які взагалі-то теж входили до переліку вимог. Чоловік спочатку не давав якоїсь однозначної відповіді, але потім все-таки пообіцяв, що через декілька днів він обов’язково проведе для неї персональну екскурсію всією територією.

- З тобою щось не те, Оресте. Чому ти не дивишся на мене? Я тебе чимось образила? Чи, може, тобі поворотна обітниця так не подобається?

Чоловік неспішно ковзнув по ній поглядом і тільки на очах затримався. Ой-йо-й. Вона с кожним днем дедалі більше стає схожою на прекрасну дівчину, він іноді взагалі забував про її надприродне походження. Тільки цікаві символи на спокусливому тілі, що світилися, коли вона застосовувала магію, нагадували про те, ким вона є насправді. А йому так кортіло сісти ближче, доторкнутися до неї всього лише на мить, провести долонею по розкішному довгому волоссю, хоча коса мавці також надзвичайно пасувала. Її очі підкоряли, вуста вабили, а голос зводив з розуму, наче вся вона випромінює таємничу непереборну силу, перед якою встояти просто неможливо.

Та дещо чоловіка хвилювало не на жарт. Раніше, навіть коли мавка злилася, ненавиділа, обурювалась, протестувала, або дарувала тепло через погляд, отой самий погляд завжди палав блакитним несамовитим вогнем, підкреслюючи силу і волю власниці. Але останнім часом в неї ніби завіса перед очима, вона наче навмисно закривається від нього, і чоловік це достеменно відчував.

Звісно ж він паскудно повівся, коли висунув ультиматум, хоч той призначався не їй, а тим, хто лісом керує і не дасть змоги повернутися назад. Орест навпаки намагається її захистити. Чому вона цього не бачить? Його задум полягав у тому, щоб лише переконати лісовий народ в своїх негарних намірах, а не чинити так в дійсності. Чоловік думав Лаура зрозуміє все правильно та в потрібну мить підіграє, але її гіркі сльози, коли вона почула, що значна частина лісу тепер в його власності, все змінили. Він вкотре відчув, наскільки сильно мавка йому не довіряє. Він все ще ворог в її очах. Чомусь від цього стало так сумно і гидко на душі, що й говорити не хотілося. Зараз вона з ним нещира, якась занадто слухняна і обережна у кожному вислові. Розібратися б з цим одразу, але, мабуть, краще не поспішати.

- Все добре, Лауро. Просто немає сьогодні настрою.

- Я можу якось зарадити?

У чоловіка виникло нестримне бажання підвестися, схопити її за спокусливі, але зовсім недоступні плечі, і промовити: «Так, Лауро! Можеш! Розкажи, що насправді в тебе коїться в душі?». Але він лише кволо посміхнувся і помотав головою.

Решту часу мавка провела на самоті. Сьогодні вже взялася за чорненький ноутбук, що стояв в неї на столі. Він постійно потрапляв їй на очі, пробуджуючи невгамовну цікавість. Орест вчора на пальцях пояснив їй, що то таке, навчив його вмикати та трохи просвітив відносно деяких функцій. Пообіцяв, що згодом і про інтернет більш детально розкаже. Тому, вона не гаяла часу, бо хотіла встигнути дізнатися про все, що є таким важливим для людей. Звісно, збоку, мабуть, смішно було спостерігати за дуетом «ноутбук і мавка», але Лауру це мало хвилювало, головне мета - навчитись всьому, а потім передати ці знання своєму народові.

Ввечері, за розкладом завітала Лідія Василівна. Знову принесла якусь пахучу смакоту, що пробуджувала апетит. З величезним задоволенням приєдналася до Лаури, постійно згадуючи веселі історії, тому вечеряли вони сьогодні довго.

А приблизно опівночі розійшлася негода. Лаура сиділа за ноутбуком і слухала якусь приємну мелодію, як за вікном неочікувано спалахнула блискавка, а потім різко вдарив грім. Для мавки то стало справжнім жахом, бо вона до мурах боялася таких нестримних і некерованих сил в природі. Лаура спочатку розгубилася, потім швидко пірнула під ковдру і вкрилася з головою. Але після чергового гуркоту світло почало блимати, поки й зовсім не згасло. Кімната занурилася в темряву. І тут в неї почалася справжня паніка. Від того, що було так темно, здавалося, ніби блискавка розгулює прямісінько під вікнами. Ще й вітер розібрався, такого нахабного Лаура зовсім не любила. Вона звикла пережидати негоду зі своїми сестрами, разом було не так боязко, а зараз зовсім одна, і від цього ставало дедалі лячніше. Наступний гучний удар вмить висмикнув її з ліжка. Лаура стрімголов підлетіла до дверей і почала в них грюкати, як ось помітила, що та була відчинена. Оце несподіванка! Що ж виходить, їй тепер довіряють чи то просто Лідія Василівна забула заперти? Мавка навіть про грім з блискавкою забула, але ті швидко нагадали про себе. Гримнуло так, що в неї аж серце стиснулося, тому далі вона вже не думала, вискочила за двері і помчалася нічним коридором.