Пролог та глава 1

Коротенький пролог

- Ти лише подивися в її очі, вони ж дикі! Її погляд, наче ожиле нічне жахіття, що переслідує крадькома. Мені здається, одного разу вона вгризеться мені в шию і за одну мить помститься як справжній хижий звір. А вона бажає помсти, Грегоре. Я відчуваю, як все в ній кипить і лютує, як очікування породжує всередині нещадного монстра.

Одягнутий в чорний діловий костюм чоловік поважного віку сухо і беземоційно промовив:

- Не хвилюйтеся, пане, ця істота виконає те, заради чого вона тут.

- Але якою ціною… Ні, ми не маємо права так чинити. Не маємо. Вона повинна жити…

Глава 1

Здається, вже тисячу років він не був у лісі. А вночі ліс особливо прекрасний, він пам’ятав це ще з дитинства, коли мама частенько переїздила з ним в дім лісника на декілька тижнів, бо дитині легше дихалося серед природи, а не в наповненому шкідливим пилом місті. Чоловік не хотів поспішати, прагнув насолодитися тишею, таємничою чорнотою, що ховала надвисокі могутні дерева, непрохідні зарості та всіх нічних мешканців.

В лісі завжди по-особливому пахло, так, як ніде більше у світі: легкістю, витонченістю, свіжістю, різнобарв’ям, немов дорогі нішеві парфуми розбризкані всюди. Він жадібно вдихав цілюще повітря, на якусь мить забуваючи про справжню мету свого нічного візиту. Ганебну мету. І чому саме йому, людині, у якої в цьому світі є все, окрім самого життя, можливості створити родину, майбутнього врешті-решт, потрапив до рук той особливий щоденник, така собі ексклюзивна інструкція, як підкорити таємничі сили, що здатні відроджувати.

Щоденник, як з’ясувалося, належав жінці, яка була відомою дослідницею з міфології. Щоправда, міфи оживали в тих дослідженнях. Праці вченої присвячувалися різним дивним істотам, що за її ствердженнями насправді мешкають на нашій планеті поряд зі звичайними людьми. Важко було назвати ці здобутки науковими, занадто вже віяло від них фольклором.

Але особисті записи вченої – то зовсім інше. Просто не вкладалася в голові інформація з її досліджень, та на вигадки це зовсім схоже не було. Таке враження, що вона могла переміщатися до іншого виміру, де занотовувала всі свої спостереження. Адже таке придумати, та ще й так детально, яку ж фантазію потрібно мати?

Щоденник став останньою її працею, незавершеною та офіційно неопублікованою, бо, як виявилося, жінка зникла при загадкових обставинах.

В ньому розповідалося про особливих прадавніх лісових істот, які, володіючи унікальною магією, уособлювали самий подих природи. Якщо вірити словам дослідниці, їх здібності дійсно вражали. Адже вони могли керувати стихіями, змінювати властивості речей, передбачати майбутнє, а найцінніше – дарувати життя. Так, звучить як казка, але сумніви – на те і сумніви, щоб подивитися на дивні речі з іншого боку.

Він не просто його прочитав, а цілком проковтнув, іноді замислюючись, що було б непогано і собі знайти таку особливу істоту.

А потім виникла спокуса. Вона не давала спокою чоловіку ні вдень, ні вночі, наче спрага висушувала та висмоктувала всі думки, примушувала раз за разом брати до рук щоденника і, зрештою, повірити в існування надприродних істот. Змусила повірити, що в нього ще може бути шанс на майбутнє. І ось він вже тут, готовий забрати свою здобич.

Крик його особистих мисливців вивільнив чоловіка з полону власних думок. Він прискорився, а потім взагалі перейшов на біг, зовсім забуваючи про те, що кількома днями раніше напад знову повторився. Перед його очима спалахнула заграва, світло кольору вулканічної лави підіймалося з глибин землі та стрімко розповсюджувалося навкруги. Чоловік бачив майже непомітні тіні, які переміщалися з надшвидкістю і ховалися, здається, в самому повітрі. Різкий вибух враз розкидав його людей в різні боки, а потім дістався і до нього самого. Невидима могутня хвиля підхопила його і з усього розмаху жбурнула в хащі, але йому пощастило й удар не вийшов надто болісним. Швидко отямившись, він став на ноги та дістав особливу есенцію, мало не єдину у своєму роді, яка блокувала майже будь-який магічний супротив. Магія? Раніше б він посміявся навіть просто з цього слова, насолоджуючись присмаком дорогого, вишуканого, червоного вина і товариством чергової непримхливої леді. Але, коли всі двері Всесвіту зачиняються перед тобою, коли ти сам на сам залишаєшся зі своїми проблемами, та одна остання надія, яку диктує щось невідоме, приховане і могутнє, стає твоїм єдиним орієнтиром.

Лише на зображеннях у загадковому щоденнику, які були намальовані олівцем, він міг роздивитися лісових надприродних істот, здібності яких, як виявилось, йому тепер так необхідні. Декілька довгих років він зі своїм вірним помічником Грегором вивчали сторінку за сторінкою, збирали необхідні інгредієнти та готували спеціальну есенцію, продумували кожний крок, щоб дістатися до того дивовижного світу, «мешканець» якого може подарувати бажаний, омріяний, єдиний шанс на продовження життя. І сьогодні, зараз, все закінчиться.

Він чув крики його людей, вибухи, що повторювалися десь поблизу, та звуки, схожі на легкий шепіт. Здається, його добряче віджбурнуло від епіцентру розгорнутих подій, тепер він опинився в ярку. Що ж, потрібно вибиратися, бо пропустить всі «веселощі», тим паче втрачати йому нема чого. Та неподалік несподівано заворушилися зарості сплетених поміж собою кущів, немовби в них навмисно хтось ховався, але зараз вирішив вийти зі своєї схованки та показатися на очі. Однак далі нічого не відбулося. Листя тремтіло й тремтіло, а тваринка так і не з’являлася. Чоловік подумав, що там міг хтось застрягти, тож поквапився на порятунок. Він підійшов до зеленого сплетіння, обережно розвів гілки, пригнувся та зробив маленький крок вперед. Ступив і завмер на місці.