Епілог

Джоні домовився з Шифумою. Вони разом знайшли підходящу для Джоні роль. Але для початку вони його стерилізували. Він мав направду стати останнім білим. І його гени мали померти разом з Джоні. Це була умова Шифуми.

Далі був переліт. До Зальцбурга. Звідти спеціальна машина повезла його туди. Додому…

Джоні плакав. Він не був тут рік. Скільки всього змінилося. Скільки відбулося. Голова йде обертом…

Книги Шифума йому віддав. Як пам'ять.

Тепер він стояв тут, з тими книгами у руках. Машина, що його привезла, розвернулась і поїхала.

Джоні вдихнув те повітря. Те чисте альпійське повітря.

Речі, що їх він мав, поклав біля входу. Пройшовся до дерева. На ньому ще ледь виднівся напис: «Шиян».

Звідти Джоні підійшов до іншого місця. Ніяких написів там не було. Тай трава вже встигла усе покрити. Але Джоні чітко пам’ятав, що це саме тут. Джексоне. Ти чуєш мене?

Сльози.

Далі Джоні пошкандибав до хліва. У хліві нічого не змінилося. Хіба кілька маленьких ягнят народилося. А так Джоні навіть згадав кількох овечок. Вони забекали, побачивши його.

Він домовився, що до кінця своїх днів буде пастухом на цій горі. А потім він помре. І буде останнім білим, хто так зробить. Можливо.

Джоні ще раз вдихнув те повітря. Яке воно свіже!

Врешті-решт Джоні підібрав усі свої речі і наблизився до хатки. Тепер він її одноосібний господар. Джоні легенько прочинив двері і зайшов всередину. Його подорож закінчено.