Нелегке дитинство

Так-сяк, але Джексону вдалося вкластися у ритм життя з маленькою дитиною. Джоні мав десь близько року, судячи по зубах і тому, що він міг спокійно повзати. Пастух почав на дозвіллі потрохи вчити хлопця ходити. І хлопчик старанно засвоював уроки. Вже за тиждень він міг спокійно ходити, тримаючись за руку негра. Коли ревізія приїхала наступного разу, Джексон заховав Джоні у сараї. І дуже до речі! Один з ревізорів конче вимагав у Джексона пропустити його в хижку до туалету. Пастух помітив, що коли ревізор зайшов всередину, то детально оглядав усе довкола. Це вселило у серце Джексона певну паніку та страх, що його викрили. Не дивно, що, коли ревізори забрались геть, Джексон зітхнув із полегшенням.

Життя з Джоні з чогось екстраординарного з часом перейшло у рутину. Хлопчик з часом навчився ходити, а згодом і бігати. Джексон, дивлячись на малюка, який літав полонинами, мимохіть посміхався.

Незабаром Джоні неабияк здивував свого друга. Це сталось одного осіннього вечора. Стояло бабине літо. Джексону вже необхідно було заганяти овець, а Шиян кудись пропав. Пастух став посеред галявини і почав голосно його кликати. Але пес не відгукувався. Аж раптом Джоні, кумедно пострибуючи, побіг у напрямку узлісся з викриками «Сіян, сіян». Великий кудлатий пес миттю появився, збив Джоні з ніг і почав лизати його маленьке личко… Це були перші слова, які пролунали з безневинних уст.

Дні минали одні за одними, зливаючись у тижні, тижні перетворювались у місяці, а місяці – у  пори року. Згодом Джексон і Джоні святкували особливу дату: рік разом. Джексону дивом вдавалося приховувати Джоні від Ревізії та інших речей. Джоні вже виріс зі свого одягу, і Джексон звернувся до славнозвісної коробки з-під телевізора і обновив гардероб малюка. Доленосну дату, коли він знайшов малюка, він фактично записав, як день народження хлопчика, адже, по суті, у той день він і справді народився заново. Заради цієї дати він навіть замовив у ревізії торт, мотивуючи це тим, що він хоче чогось смачного та солодкого. Це був особливий день для Джексона, він розумів, що робить справді хорошу справу.

Потихеньку Джоні навчився розмовляти і з часом активно почав допомагати Джексону по господарству. То піднесе щось по потребі, то збудить зі сну, коли нечемна вівця відіб’ється від стада, а Джексон приліг подрімати. Від праці хлопчик ріс доволі дужим і влітку засмагав так, ніби він який-небудь мулат. Його лише підводило русяве волосся. Джексон не міг натішитись невтомним помічником.

***

Перша подія, гідна уваги, трапилась, коли Джоні сповнилось вже шість років. Це був звичайний ранок, як і тисячі ранків перед цим – Джексон прокинувся о шостій ранку, зробив уранішній обхід і приготував сніданок. О сьомій встав Джоні і пішов випускати овець з хліва. О сьомій тридцять вони обоє поснідали в халупці – усе як зазвичай. Це був день стрижки, і Джоні попросив Джексона навчити його цій справі. Джексон обіцяв навчити хлопця ще на Дні народження Джоні, проте вишукував привід, аби не сповняти обіцянки.

– Якщо ти не навчиш мене стригти овець, я піду і віддамся Забирачам!! – з ноткою образи сказав Джоні після чергової відмови.

Забирачами Джексон пояснював присутність ревізії і те, що вони забирають надто нечемних дітей і перевіряють це кожні два тижні. Джексон гадав, що малюк блефує, кажучи ці слова, проте під час останнього візиту Ревізії, захований Джоні почав видавати дивні звуки, чим привернув увагу Ревізорів. Цього разу Джексон зачинив Джоні у хліві, куди і пішли Забирачі. Джоні врятувало лише те, що вівці, побачивши чужинців, збились докупи і серед них вони і не помітили хлопчика. Подумавши, що це якийсь звір, вони порадили Джексону змінити пса, адже Шияну уже понад 12 років. Джексон пообіцяв, що неодмінно це зробить і Ревізія тоді поїхала. Це було вперше, коли Джексон вдарив хлопця, і, мабуть, було за що, але Джоні домігся свого – сьогодні він стриже овець!!!

Спочатку Джексон сів і показав малюку, як необхідно це робити. Спочатку Джексон перев’язав вівці три ноги, складаючи їх навхрест, четверту залишив вільною для обробки. Потім бритвою пройшовся головою, шиєю, грудьми і животом. Далі обстриг шерсть з боків, спини і хвоста. Після цього перевернув тварину на інший бік, перев'язав ноги знову і обстриг інший бік. Джоні з цікавістю спостерігав. Джексон відокремив руно та шерсть, і відклав їх. Вівцю пустив у загін і взяв з хліва наступну.

– Стрижи обережно, не стрижи двічі в одному місці, бо утвориться січка і зіпсується руно, – застеріг Джексон.

Джоні почав роботу. Спершу Джексон допоміг йому зв’язати вівці ноги. Джоні узяв до рук бритву, і почав стригти перелякану овечку. З допомого Джексона Джоні обстриг дві вівці, проте на третій сталося лихо: Джоні сильно шарпнув бритвою, вона вирвалась з його рук та впала на землю, розлетівшись на маленькі частини. Джексон перелякано вирячився на уламки бритви. Йому ще слід обстригти три дюжини овець до приїзду ревізії, інакше він може втратити роботу за халатне ставлення до неї. І не поясниш, що бритву зламав не він, а мале дитя!!

Джексон перебрав у голові безліч варіантів, і зупинився на тому, що йому слід з’їхати униз до найближчого села і купити першу-ліпшу бритву або ножиці, а потім у ревізії замовити нормальну, професійну бритву для овець. Отже, він узяв єдиний транспорт, який у нього був – велосипед і намірився їхати у низ. Джексон закрив овець у хліві, боячись приходу дикого звіра.

– А сюди не прийде той страшний звір, якого ти показував мені минулого тижня?

– Ні, люди витіснили їх у райони резервації. Якщо один і трапиться, то він буде дуже худий і нещасний, – відповів Джексон.