БЛУКАЧ
Де прихисток знайти сумному серцю
Й душі, що сповнена печалі?
Весь світ неначе проти мене:
Я йду під зливами й вітрами.
Блукач без роду і оселі,
Без брата, батька і сестри…
Обличчя матері забувши –
Чужинець з шрамом на лиці.
Я сплю на волі під зірками,
Голову вклавши на траву,
Ходжу таємними стежками –
Свого не знаючи шляху.
Не вірю усмішкам лестивим
Й першим руки не подаю,
Життя давно мене навчило:
У світі все має ціну.
Я йду за течією річки,
За плином хмар, летом птахів
Нікому не вмирати двічі –
І не прожити двох життів.
«Блукач!» – у слід мені говорять,
Кидають погляди лихі,
Й лиш зрідка хтось до свого дому…
Запросить щиро на нічліг.
31.07.2020р. Ш. Д.

(Світлина, звичайно ж, з мережі Інтернет)))