ДАМА ІЗ КВІТАМИ КАМЕЛІЙ

ДАМА ІЗ КВІТАМИ КАМЕЛІЙ

Вже вечір. В келихах – бордо

Сльози солоні змінять смак напою,

Холодні руки сховані в манто...

В її душі ні щастя, ні спокою.

Камелій ніжний аромат

Завжди несла вона з собою:

Хтось друг для неї був, хтось – брат...

Та всі, мабуть, дивилися з жагою.

Де хтиві погляди й слова,

Й любов дарують на годину –

Розквітли щирі почуття:

Ні в тіла, ні в душі спочину.

Цілунків й дотиків ціна,

То блиск коштовних діамантів

Лягає спати не одна –

Дама із квітами на платті.

Завжди та ніжність пелюсток

Грайливим робить її настрій,

Бо жодна із земних квіток –

Не гідна їй до рук упасти.

На вітер кинуті слова

Й зневага в погляді майнула...

Мовчать закохані вуста,

Як серце щастя осягнуло.

Очей волошкова блакить –

В душі карбує милий образ:

Його згадає у ту мить,

Як біль відніме зір і голос.

Ось так схвильовані серця,

Прошиті ниткою любові...

За свої б'ються почуття,

Йти завше до кінця готові.

Впаде знесилена рука

Й вуста фарбовані вже кров'ю –

Шепочуть дороге ім'я,

А тіло корчиться від болю.

Давно бували вечори:

На сцені бавились артисти,

Всю ніч камелії цвіли

Й до ранку залишались гості.

Окраса всіх отих забав –

Вона була ще зовсім юна...

Кожен її своєю називав,

І не питав, чому їй ,часом, сумно.

Один з'явився якось пан –

Не з тих пихатих товстосумів

Й просто сказав – "Кохаю Вас, мадам,

Від нині будьте лиш моєю!"

Сміялась гордая красуня,

Непевну відповідь дала –

"Чи знаєш ти, скільки вартує

Любов, яку дарую я?"

"Це правда! Я не маю статків,

Які б поклав до Ваших ніг...

Є серце, навчене кохати

Так щиро, як ніхто б не зміг!"

Ось так. Париж із них сміявся,

Похмурим було їхнє майбуття

Та хто кохав, напевне здогадався:

Одне за одного віддали б і життя!

Весна. Вже й літо їх сконало...

Жорстокий фатум вмить усе змінив –

Її минуле в кут глухий загнало,

Бо не сплатила всіх своїх боргів.

Писала – "Ти збагнеш, коханий,

Яку велику жертву принесла -

Дама із квітами камелій

За щастя... мати почуття!"

17.04.2020р.  Ш. Д.

ПРИМІТКА:

("Дама з камеліями" - автобіографічний роман позашлюбного сина геніального письменника Александра Дюма, написаний 1848р. Кожна сторінка цього твору - день з життя реального юнака, що у романтичному, здавалося б, Парижі пізнав іншу сторону почуттів, - почуттів болісних і трагічних. Ця історія кохання не вигадана задля красивого сюжету, але варта того, щоб завмерти на папері і в серцях читачів... Подібний твір не може не надихати!!! )

(Світлину позичила з мережі...)