«JE T ’ADORE – Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ»
Якими чарами мене ти оповив,
Щоб я прийняла з рук твоїх цю муку?
«Солодку!» – посміхаєшся і знов
Цілуєш…
І не мовлю я ні звуку!
Тобі підвладна таємнича ніч,
Тобі під ноги килимом зірковим
Стелилася вона і віч-на-віч
Іду по ньому сліпо –
За тобою!
Ще я не чула таких дивних слів,
Що їх вуста твої до мене говорили.
Ніжних мелодій чарівливий спів:
Музика та мене…
Заворожила!
Не знаю навіть, як без тебе жила?
Десь я блукала світом навмання,
Аж зрозуміла, що душа хотіла
Коли з тобою доля нас звела!
Не знаю назви тих яскравих фарб,
Що твоя суть очам моїм відкрила…
І крок за кроком вабить карнавал
І я танцюю,
Хоча рухів і не вчила!
Мене нема!
Себе я загубила
Й такі знайомі забуваються слова,
Йду за тобою, як мала дитина,
Веди сміливо:
Ось моя рука!
І з шовку одіж ковзає по шкірі
В швидкому вальсі
Що то за краса?!
І завмирають погляди присутніх…
І заніміли раптом їх вуста…
Нема нікого: в залі лиш ми
Двоє.
Для нас ридає скрипчина струна.
Думаєш ти – торкаєшся святої,
Мені ж здається…
Янгол ти з лиця!
В саду троянди плакали над нами
Та не сльозами:
То була роса
Що випадає влітку вечорами
Й блищить, мов діамантова краса.
Що наробив ти, лиходію, з моїм серцем?
Що за шаленство?!..
Медом в нього влив.
Тепер я знаю, як чуття те зветься
Тільки прошу: пильнуй, щоб не…
Розбив!
Що хочеш дій –
Тобі належить тіло,
Йому байдужі клятви всі й слова.
Але душі скажи, що не зрадливе
У грудях твоїх
Серце юнака!
Шкіра моя, говориш, як перлина:
Гладка і біла
Й стан – гнучка лоза…
Волосся ж золоте – шовкові хвилі,
А очі відбивають небеса!
…Тиша опівночі.
Де квітів аромат –
Свій оксамитовий покров ніч опустила
Цнотливий дотик і палкий азарт…
Й на стіні білій
Тінь.
Чотири крила!
05.07.2019р. Ш. Д.
