"ШЕКСПІР"

"ШЕКСПІР"

Назви трояндою мене ти, як Шекспір!..
І я змінюсь для тебе й заново розквітну.
Пиши, маестро, свій великий твір
Й на сторінках згадай про мене, рідну.
В кожному слові я тебе впізнаю
І збережу назавжди твій шедевр,
Таке кохання раз в житті буває –
Хто не пізнав його, в самотності помер.
Мені так прикро, що сюжет трагічний
З власного досвіду уміло ти створив.
Я певна, милий, біль не буде вічний –
Щастя ніхто, як ти, не заслужив!
Твій образ ночі. Смутний персонаж…
Прекрасна дама з поглядом печальним,
Штрихів і ліній не простий колаж –
Мабуть, мені ти присвятив його? Приємно.
Я кожен день пригадую твій усміх,
Шукаю в спогадах я сили для життя.
Тобі ж байдужі почесті і успіх:
Завжди найбільше цінував ти почуття.
Я не живу без тебе… Просто десь існую,
Вся безнадії й тузі віддалась
І не важливо, що свій час марную –
Твоєю музою сама я назвалась.
А ти сміявся, ти казав інакше
Ти говорив, що я твоя душа!..
Мені ж здавалось – бідна і пропаща –
Моя любов не варта і гроша.
Наче героїв шекспірівської п’єси,
Нас розділили домисли чужі:
Мені для боротьби забракло сили,
Та й ти стояв у смерті на межі.
Такі ми різні й майже не знайомі,
Досі здається, все це тільки сон…
Холодний вітер листям осипає
Мій силует, зчарований рядком.
Про нас ти пишеш, про давно минуле –
Я відчуваю і наповнююсь теплом.
Якби хоч раз ще руки пригорнули,
Й серце з твоїм забилось в унісон.

03.05.2019р. Ш. Д.