ЗЛОЧИНЕЦЬ

ЗЛОЧИНЕЦЬ

У неї шкіра ніжна, як в дитини
Там не мої вуста лишили слід…
Й очей не відірвати від картини,
Як шкіру ту цілує білий сніг.

До мене іди, мила, і зігрійся
Я захищу тебе від усіх бід.
Любов розквітла в серці у злочинця,
Який до твоїх ніг поклав би й світ.

Не можу героїзмом вихвалятись,
Й серед людей слави поганої зажив…
В одному тільки б міг тобі поклястись:
В житті нікого я так щиро не любив!

Холодом віє від моїх обіймів,
Бо так давно я сам не знав тепла.
Ти не для мене будеш в сукні білій,
І не зі мною ти сп’янієш від вина.

Ти не дізнаєшся – зима була чи літо,
Як маску смерті одягнув я на лице
Хтось невідомий лиш покладе квіти…
До безіменної могили, от і все.

Може, побачиш уві сні одного ранку,
Коли прокинешся в обіймах ти чужих,
Як я тобі подарував білу троянду –
Більше ніхто не дарував уже таких.

Я теж згадаю, може, десь у пеклі
Як ти всміхнулась й зашарілася тоді.
І зовсім близько підійшла й на знак подяки –
Слід поцілунку залишила на щоці.

Лиш біля тебе справді був щасливий,
Просто сміявся і життя любив.
Наївно вірив, що знайдуться сили,
Що другий шанс від долі заслужив.

Та час настав сплатити всі рахунки,
А я ж бо, мила, стільки завинив…
Прощаючись, цілую твої руки:
Злочинець. Пам’ятай мене таким.

Куля засіла близько біля серця –
Мій кат не схибив, ще хвилинку проживу.
Звичний кінець для лиходія і злочинця,
Який так щиро шепотів тобі… "Люблю!"

29.12.2018р. Ш. Д.

(Світлина з мережі...)