РУКАВИЧКА

РУКАВИЧКА

Шовкова рукавичка біля герцогських покоїв –
Ще ніким не помічена… давненько лежить,
Нагадує колір старого сувою,
Й коштовна оздоба непевно блищить.
В любовнім сум’ятті з біленької ручки
Холодної ночі зісковзнула вона,
Коли красень-герцог обняв даму рвучко –
І вже не потрібними стали слова.
В дубових дверях повернувсь тричі ключик,
І сплелися дві тіні на білій стіні:
Вустами гарячими, цілунками мучили
Почуттям віддалися… нарешті одні.
Розкішна тканина блакитної сукні
Лежала недбало на долівці брудній,
Солодкі хвилини такі незабутні,
Й ні кралі провини, немає межі!
У вікна непрохана дощем осінь стукала,
І вітри крижані завітали із Півночі –
Їм не потривожити палко закоханих,
І не потьмарити щасливої зустрічі.
Давно вже триває ця таємна історія:
Заборонений плід до смаку їм обом,
Серцями придумана взаємна мелодія…
І душі без опору здалися в полон.
Удень такі ввічливі, байдужі і стримані
І не запідозрить ніхто їх зв'язок,..
От тільки частенько рукавички щось губляться –
Слуга в коридорі не одну вже знайшов.
Вже тиждень розпитував дам юних і старших:
Чи, часом, бува не шукає котрась?
Головою хитали і мило всміхалися,
Лиш одну з тих панянок пройняв чомусь страх!
...Про такі почуття драматург-початківець
Майстерно напише п’єсу у віршах,
А старий піаніст так сумно зіграє…
Осінню мелодію для вельмож при свічках.
Століття минуть і знову повторяться
Такі почуття в молодечих серцях –
В ті часи рукавички уже не загубляться,
Але тричі повернеться ключик в дверях…

15.09.2018р. Ш. Д.

(Світлину позичила з мережі Інтернет)