ЧЕРВОНЕ...
Налий мені трохи червоного…
Ні, не для настрою, а для душі –
Щоб я розчинилась у невагомості
Терпких і солодких, п’янких почуттів!
Щоб я не боялась, позбулася скромності
І такою була, як давно ти хотів…
Для мене любов, то синонім жертовності
Для тебе ж, напевно, синонім гріхів.
Останній ковток і бурхливі фантазії –
Завмерли із мріями десь на межі:
Шалено й сміливо одне одного вразили,
А завтра розійдемось… Знову… Чужі.
Опісля по келиху і вже не так солодко –
Терпке та червоне замерзне в душі.
І сліду не лишилося від невагомості,
Любов і жертовність – задушили гріхи…
Налий мені трохи… Ще трохи червоного –
Я в ньому огиду і сором втоплю!..
Гарячою, босою по уламках цнотливості
Всі думки розгубивши – в обійми прийду.
Змішалось червоне із краплями гордості,
І десь за спиною почувся твій сміх:
«Для когось любов, то синонім жертовності…
Для когось – можливо, але не для всіх!»
16.08.2018р. Ш. Д.

(Світлину позичила з мережі)