В ТІНІ СТАРОГО МУРУ - ДВІ ФІГУРИ

В ТІНІ СТАРОГО МУРУ - ДВІ ФІГУРИ

В тіні старого муру – дві фігури,
І повний місяць їм в обличчя заглядав:
«Клянися!..» – шепотів дівочий голос,
«Клянусь!» – юнак серйозно відказав.
Високо в небі переморгувались зорі,
І теплий вітер тишу ночі хвилював:
«Боюся…» – шепотіла вона слізно,
«Не треба…» – юнак ніжно утішав.
Ніхто не знав, про що була розмова
За кілька митей розійшлися, хто куди…
Лиш зорі чули щире – «Не залишу!»
«Клянись!..» – відлунням вітер шепотів.
В наступну ніч все повторилось знову,
Їх чули зорі й блідий місяць споглядав:
«Кохаєш?..» – вона тихо запитала,
«Клянуся!» – юнак палко відказав.
Під старим муром їх ніхто не потривожив,
І не підслухав тих святих, таємних слів…
Ніхто не знав, чому кохати їм не можна
І хто це щастя їм заборонив.
А рано вранці всіх збудила звістка,
Що занедужав короля єдиний син!..
Ніхто не знав, дивна хвороба прийшла звідки:
Юнак не їв, не пив, не говорив.
Блідий і змучений – все у вікно дивився,
І з кожним днем він слабшав і згасав…
Сумний король лякався і журився,
Але зарадити, на жаль, не міг нічим!

01.08.2018р. Ш. Д.

ПРИХОДЬ У ЗАЛУ З ДЗЕРКАЛАМИ

Приходь у залу з дзеркалами,
Тоді побачиш мою суть.
Прийдеш і я тобі зізнаюсь,
Яку важку долаю путь.
Побачене запам’ятаєш на все життя,
І на віки. Приходь…
Чому ти зволікаєш?
Без нас засвітяться зірки.
Приходь! Я так тебе чекаю,
Я вже відкинув маски всі.
Прийдеш і я тебе спитаю:
Боїшся образів моїх?..
У дзеркалах їх так багато,
Та лиш в моїх очах – зірки…
Поглянь у них і зрозумієш,
Що ти для мене – на віки.
 

29.05.2018р. Ш. Д.

(Світлина з мережі...)