НА ЛАЦКАНІ ТРОЯНДА БІЛА
Якби я був вельможею багатим,
Й носив на лацкані троянду білу –
Чи ти б дозволила… себе кохати,
І пурпур вуст… торкати поцілунком?
Якби я жив в мурованому замку,
Де сад квітучий і розкішні зали…
Де безліч слуг й забави до світанку –
Чи ти б мене… кохала до нестями?
Якби я міг тобі подарувати…
Намиста з перлів й самоцвітів блиск –
Чи ти б погодилась… моєю стати,
Доки нам смерть свій не покаже лик?
Я б так хотів ім’ям твоїм назвати…
Швидкий і дуже гарний корабель –
Щоб в твою честь вітрила піднімати,
І мандрувати до незвіданих земель.
Я – не вельможа, й… вельми не багатий,
Живу не в замку – у хатині край млина.
Єдине, мила, що я можу тобі дати –
Гаряче серце й щирі почуття.
Якби ж я був… І жив… І міг назвати!
Якби на лацкані носив троянду білу…
То ти б погодилась моєю стати,
І аж до смерті б – трепетно любила.
25.05.2018р. Ш. Д.

(Світлина з мережі Інтернет)