Розділ 4

Розділ 4. Анатомія активу

Старий Світ котився до свого логічного фіналу не через війни чи катастрофи, а через банальну, неконтрольовану математику.

До середини XX століття населення планети зростало з геометричною прогресією. І що далі цивілізація занурювалася в друге тисячоліття, тим більшого розмаху набував цей процес.

Мільйони перетворювалися на мільярди за лічені десятиліття. Планета тріщала по швах під вагою людської біомаси: нескінченний голод на ресурси, тотальна деградація екосистем і хаотична, первісна сексуальна енергія, яка колись штовхала еволюцію вперед, а тепер перетворилася на саморуйнівний таран. Вона породжувала неконтрольовану агресію, перенаселення, прірву соціальних розривів та постійний стан прихованої війни всіх проти всіх за кожен ковток чистої води та квадратний метр землі.

Старий Світ намагався стримати цей демографічний цунамі моральними табу, релігійними залякуваннями чи масовою контрацепцією, але всі ці заходи нагадували спробу заліпити дитячим пластиром тріщину в греблі, яку ось-ось прорве.

Засновники Проєкту «Омега» у 1959 році підійшли до цього питання з хірургічною холоднокровністю науковців. Якщо хаос народжується з біології, значить, треба змінити саму фундаментальну парадигму біології.

Перше і головне правило, яке кардинально відрізняло Омегу від усього, що було створено людством раніше: процес відтворення роду був повністю відокремлений від статевого акту.

Пересічний мешканець Омеги за все своє життя навіть не здогадувався, що таке коїтус - класичний статевий акт. У їхньому світогляді фізичного проникнення однієї людини в іншу просто не існувало як поняття. В дитячих секціях, на уроках анатомії чи в літературних масивах про це не згадувалося. Для громадян Омеги це виглядало б як дикунський, гігієнічно небезпечний і травматичний релікт кам'яного віку.

Офіційна історія Старого Світу переконливо стверджує, що перша у світі «дитина з пробірки»  народилася у Великій Британії 1978 року завдяки фундаментальним працям геніального фізіолога та видатного гінеколога. Газети майоріли заголовками про «тріумф гуманізму».

Яка зворушлива і наївна брехня для офіційних підручників.

Насправді технологія екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) була повністю розроблена, протестована і доведена до досконалості в глибинах секретного комплексу «Омега» ще на початку 1970-х років. Те, що в 1978 році потрапило у відкриту науку Старого Світу під виглядом «великого відкриття британських вчених», було лише контрольованим витоком технології, яку виплиснули людству, аби трохи розв'язати наростаючу проблему безпліддя в перенаселеному світі.

В Омезі ж ця система працювала безупинно. До 1980 року підросло перше повноцінне покоління «чистих громадян» - тих, кого одними з перших завезли на Омегу ще немовлятами. І коли вони стали «повнолітніми», вони не знали жодного іншого світу. Це й була перша масова хвиля батьків дітей із пробірок, технології створення яких на Омезі уже були відточені до досконалості.

Освіта цих дітей була суворою, практичною та монументальною. Від народження і до двадцяти років їх готували в спеціальних Навчальних Центрах. У їхні голови та м'язову пам'ять забивали абсолютно все, що накопичила людська цивілізація за тисячоліття: від квантової біохімії та вищої математики до практичного землеробства, визначення кислотності ґрунту на дотик, будівництва та фізики виживання. Але все це підносилося їм, як величні здобутки та неоціненна спадщина Предків Омеги

Система не витрачала ресурси на утримання окремого обслуговуючого персоналу - Омега трималася на руках своїх підлітків. З дванадцяти і до двадцяти років кожен вихованець Навчального Центру проходив крізь нещадну школу практичного вишколу. Саме вони - підлітки та юнаки - готували поживні суміші для всього міста, вирощували зелень на гідропонічних ярусах, ловили рибу в приберегових водах, чистили фільтри регенерації кисню, ремонтували кабельні колектори та ще багато чого.

Навчання і важка щоденна праця перепліталися в єдиний моноліт. Проте жоден із них не вважав це насильством чи експлуатацією. Підлітки пишалися тим, що власноруч тримають життя Омеги.

Коли у двадцять років Навчальний Інтервал завершувався, цей колосальний океан практичних навичок і важкої фізичної праці дбайливо "архівували" в підсвідомості. Дорослу людину відправляли за затишний термінал, залишаючи на поверхні лише спокійного, слухняного функціонера, а на її місце у виробничі бокси заступала нова хвиля дванадцятирічних...

Другим важливим рішенням Засновників стала математична модель соціальної стабільності: 80% жіночого населення на 20% чоловічого.

Жодної резервації чи високих парканів для чоловіків не будували. Ніяких кліток чи ізольованих бункерів. Двічі перепрошитий мозок громадянина Омеги робив це зайвим.

Чоловіки абсолютно спокійно ходили тими ж вулицями, що й жінки. Вони сиділи за сусідніми столами в паркових зонах, працювали інженерами, аналітиками, програмістами та архітекторами. Завдяки дитячому вихованню та фармакологічному корегуванню нейронних зв'язків, чоловік Омеги сприймав жінку не як «об'єкт бажання» чи «партнерку», а просто як колегу по Системі. Приваблива форма тіла чи риси обличчя не викликали в його мозку жодного сексуального відгуку.

А коли біохімічні аналізатори фіксували в організмі підвищення нейронного тонусу чи гормональну напругу, громадянину навіть не доводилося про це думати - Система сама дбайливо нагадувала про необхідність скинути баласт.

Ще людина не встигала зранку розкрити очі після сну, а на її персональному терміналі вже з'являлося м'яке янтарне сповіщення: «Рекомендована фізіологічна розрядка».

За межами суші Омеги, як із дитинства знав кожен мешканець, не існувало нічого, крім Нескінченного Океану, бруду та смертельної радіації. Омега була єдиним світильником життя у мертвому Всесвіті.

Проте всередині цієї стерильної системи існувала своя жорстока внутрішня градація - «Точка Х».