Розділ 3

Розділ 3. Похмілля свідомості

Ранок почався з дивного відчуття - похмілля свідомості.

Рівно о 06:00 за вухом Софії звично завібрував сигналізатор. Вона розплющила очі й кілька секунд просто дивилася в білу стелю. Не було звичного медитативного спокою. Усередині залишився осад - теплий, липкий і тривожний.

Вона розгорнула планшет.

ОСОБИСТИЙ МАРШРУТ № 884-32-Д

Все як завжди.

Софія заварила міцну ранкову каву і підійшла до вікна. Дивлячись на ідеально геометричні вулиці Омеги, вона намагалася розкласти все по поличках.

Тридцять два роки її життя були вибудовані за суворим принципом: Порядок - це безпека. Непередбачуваність - це руйнування. Світ Омеги роками вкачував у її свідомість, що будь-який біохімічний сплеск є деградацією. Вона мала б відчувати провину чи страх. Та й спочатку це був звичайний тваринний острах перед викриттям: а що, якщо зафіксовано відхилення ритмів?

Але під шаром тривоги пульсувало дещо інше. Незнайоме, солодке і небезпечне передчуття. Її розум - розум аналітика - жадав перевірки. Що, якщо це не випадковий збій? Що, якщо це закономірність, до якої Система просто не має доступу?

Перед тим як увімкнути робочий термінал і зануритися в текстові пакети, Софія відставила порожню чашку і зайшла в санітарний блок свого модуля. Приглушене м’яке світло, абсолютна звукоізоляція, власний приватний простір без спостереження.

Вона прислонилася спиною до холодної пластикової панелі й заплющила очі.

Софія свідомо повернула в пам'ять той самий спогад: уважний погляд, нерегламентована посмішка, спрямовані тільки на неї. Вона знову відчула те порушення правила, той ледь помітний крок за межу.

Пальці торкнулися тіла.

Цього разу відсутність замішання чи сорому змішалася з яскравою фантазією, створивши гримучу суміш. Тіло відгукнулося дуже швидко. Хвиля насолоди, що накрила її за кілька хвилин, була в рази потужнішою за вчорашню.

Вона стояла, важко дихаючи та спираючись руками на раковину.

Софія розплющила очі і подивилася на своє відображення в дзеркалі.

Вона щойно вкрала у Системи шматок чистого, незадекларованого задоволення прямо у своєму модулі, перед робочим днем. Без дотримання графіка ОСОБИСТОГО МАРШРУТА. Це було перше у її житті нерегламентоване задоволення - приватна територія, куди не сягав жоден алгоритм.

Страх не зник, але він трансформувався в чистий азарт.

Вона привела в порядок дихання, вдяглася і сіла за робочий термінал.